Если бывший супруг обратится в суд, с иском о выписке меня из квартиры, поскольку я хочу снять жильё и проживать отдельно от него, то будет ли суд учитывать желания детей (24 и 14 лет) в этом вопросе, если они вместе с бывшим супругом участвовали в приватизации этой квартиры?
В разі, якщо Ваш колишній чоловік звернеться до суду з вимогою про виселення тільки з підстав Вашого окремого проживання, або бажання проживати окремо від нього, то суд з таких підстав Вас не виселить, оскільки такої підстава для суду не достатньо.
У будь-якому випадку суд має врахувати Вашу думку, а також думку Ваших дітей, принаймні повнолітнього, якщо Ви про це скажете в суді (надасте відповідну заяву про таке).
Крім того, оскільки Ваші діти є власниками квартири і разом із Вами є членами однієї сім’ї, то Ви маєте право на користування житлом на правах члена сім’ї такого власника, якими є Ваші діти, в зв’язку із чим суд, за наявності Вашої заяви про таке, зобов’язаний вислухати думку Ваших дітей.
Суд, розглядаючи справу про виселення зобов’язаний встановити чи маєте Ви інше власне житло, оскільки просто виселити нас «на вулицю» суд не має права.
Тобто, наявність реєстрації у квартирі осіб та малолітніх дітей, що перебувають у родинних відносинах між собою, які іншого постійного житла не мають, сплачують комунальні послуги, але вимушено винаймають інше житло, не є для суду підставою для визнання їх такими, що втратили право користування майном, у якому вони зареєстровані.
Надана мною відповідь на Ваші питання ґрунтується на нормах законодавства, що наведенні нижче і які Вам варто знати для захисту своїх житлових прав.
Статтями 41,47 Конституції України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Згідно зі статтею 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Відповідно до частини першої статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно із частиною четвертою статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до частини другої статті 64 ЖК УРСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно із частиною першою статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Права членів сім`ї власника житла також підлягають захисту і позбавлення права на житло не лише має ґрунтуватися на вимогах закону, але таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача.
Важливе юридичне значення для правильного вирішення спору має факт дослідження обставини того, чи має відповідач інше житло для проживання, оскільки відповідач проживає у спірному житлі досить тривалий час.
Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.
Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності відповідним принципам статті 8 Конвенції.
Недопустимим в правовому суспільстві є свавільне виселення особи із житлового приміщення.
З повагою, Інна О. Клименок
В разі необхідності звертайтесь!
Мій е-mail: klimenok.inna@gmail.com ; вайбер – 098-777-4076