Чи варто звертатись до Мінпраці робітникові, права якого були порушені, посилаючись на методичні рекомендації мінсоцполітики, які не є нормою закону. Працівникові не платять надурочні години при підсумованому обліку робочого часу. Работодавець ігнорує всі рекомендації, а посилається лише до кзпп. А там зазначена тільки календарна норма (скажімо на 2020рік - 2002 час). Але ж за методичними рекомендаціями та і за логікою, при підрахунку надурочних повинна використовуватись розрахункова норма для конкретного працівника. Від календарної норми віднімають час, коли працівник був відсторонений від роботи згідно законодавства (відпустки, лікарняні...тощо). Все це є в листах мінсоцполітики, але це не закон! Ще й звернення до Мінпраці не гарантує конфіденціальності, і такого працівника зазвичай буде звільнено. То ж як захищати свої права в такому випадку?
З повагою Валерій.
Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджені Наказом Мінсоцполітики є галузевим нормативно-правовим актом, а отже є офіційним документом, що прийнятий компетентним органом публічної влади на виконання і на підставі Кодексу законів про працю та інших відповідних законів, а отже також є джерелом права і нормативним документом, як Закон.
Тим більш, у методичних рекомендаціях викладено умови та порядок застосування підсумованого обліку робочого часу з урахуванням чинного законодавства, а отже нормам закону рекомендації не суперечать, а навпаки роз’яснюють порядок їх застосування.
Крім того, оплата в надурочний час регулюється статтею 106 ККЗПП де визначено, що
«За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.
У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається».
Положеннями статті 12 Закону України «Про оплату праці» визначено, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою (оплата за надурочний час), цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
За таким, роботодавець зобов’язаний виконувати положення статті 106 Кодексу законів про працю України, а отже не допускати суперечень у застосуванні із Методичними рекомендаціями, які грунтуються на чинному законодавстві виконання якого державою гарантується.
Якщо ж роботодавець порушує вказані норми і не нараховує Вам оплату за роботу в надурочний час він допускає грубе порушення законодавства про оплату праці і державних гарантій, що є підставою для звернення Вами за захистом своїх порушених прав до контролюючих державних установ та до суду.
Щодо порушення оплати праці на підприємстві, то Ви можете звернутись до Управління Держпраці у Вашому регіоні з відповідною скаргою або зателефонувати до «Лінії довіри», або відвідати безпосередньо, якщо не хочете писати офіційного звернення.
Також, Ви маєте право звернутись із позовом до суду і отримати індивідуальний захист, але таке звернення звичайно буде офіційним, проте ефективним.
Звертаю Вашу увагу, що роботодавець не має права звільнити Вас з роботи з причини Вашого захисту своїх прав. Таке звільнення буде незаконним, оскільки є вже очевидним переслідуванням.
Щодо конфіденційності, то можна спробувати написали анонімне звернення до Управління Держпраці із зазначенням всіх порушень, які допускає роботодавець, але гарантій результату мало, хоча шанси все ж таки є, оскільки держорган реєструє всі звернення. При цьому, в своєму зверненні Ви можете зазначити причини анонімності, але чітко вказати на факти допущених порушень, може щось і вийде.
Можна спробувати знайти ще якісь варіанти, але для їх пошуку потрібна більш детальна інформація.
Зрозуміло, що захист своїх прав є справою дуже клопіткою, але якщо не захищатись, то порушення не припиниться ніколи.
З повагою,
Клименок Інна Олександрівна
(мій вайреб – 098-777-4076)
Дякую Вам Інна Олександрівна.Маю вже офіційну відповідь (на запит,фактично консультація) від Управління Держпраці,та від профільного міністерства.Там на сторінку дублювання зазначених правових норм кзпп ,а в останньому абзаці і там і там вказано на рекомендаційний характер усіх цих листів мінсоцполітики.А у відповіді від Держпраці ще й наголошено на НЕОБОВ'ЯЗКОВІСТЬ виконання работодавцем цих норм.І це відповідь державного контролюючого органу.Де правда?! Дуже тяжко буде сперечатись в суді з державою.
Доброго дня, Валерію! Я Вас дуже гарно розумію і співчуваю в тому, що ми живемо в час, коли панують не справедливість, а капітали. Проте, я звертала Вашу увагу на те, що рекомендації розроблені на підставі Закону і між ними не має бути суперечності. Крім того, Конституція гарантує рівність всіх і забороняє будь-яку дискримінацію у правах. Отже, для того, щоб мати успіх у суді, треба "грати за правилами", а тому нормативну частину обґрунтування своїх позовних вимог слід будувати посилаючись на конституційні гарантії, норми Кодексу законів про працю України та законодавчі акти, а методичні рекомендації використовувати, як зразок. Тобто методичні рекомендації не можна використовувати, як головний аргумент. Головним має бути закон, а інструкції і рекомендації – другорядні, як такі, що допомагають правильно реалізувати норми закону. Тому, щоб в суді було легко слід правильно скласти позов, де закон на Вашому боці. Десь так)