Здравствуйте, подскажите пожалуйста какие последствия ожидают военнослужащего который отказывается выполнять боевые задачи? Я в ЗСУ с 25 февраля, в отпуске не был и им даже близко не пахнет, по ряду причин я морально-психологически просто не готов воевать дальше, есть ли хоть какой нибудь выход, возможно перевод в тыл или что то вроде того...?
Добрий день!
Щодо можливих наслідків при невиконанні бойових завдань
Статтею 402 Кримінального Кодексу України визначено,
Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу - карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.
Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Примітка. Під бойовою обстановкою в розділі XIX цього Кодексу слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою.
Непокора - це відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу.
Статтею 403 Кримінального Кодексу України визначено,
Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.
Те саме діяння, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, - карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Невиконання наказу - це не вчинення дій, які підлеглий зобов'язаний виконати згідно з виданим йому наказом, або вчинення заборонених наказом дій, а також несвоєчасне чи неповне виконання наказу.
Таким чином, для правильної кваліфікації цих злочинів необхідно точно встановити, яке відношення Ви матимете до наслідків, що настали, у який період було вчинено кримінальне правопорушення та чи наявні обставини, що виключають злочинність діяння, передбачені ст. ст. 39 і 41 КК України.
Щодо Ваших прав при таких обставинах
Статтею 39 Кримінального Кодексу України визначено,
Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
Статтею 41 Кримінального Кодексу України визначено,
Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.
Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно кримінально протиправний наказ або розпорядження.
Особа, що виконала явно кримінально протиправний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати кримінально протиправного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала кримінально протиправний наказ чи розпорядження.
У відповідності до ст.. 60 Конституції України, ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
У відповідності до ст.. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ст.. 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Також варто зазначити, що одразу Вас у тюрму не посадять, для цього військовій частині спершу необхідно повідомити про вчинення кримінального правопорушення. Далі повинно бути відкрито кримінальне провадження, після чого буде здійснюватися досудове розслідування. У разі достатності доказів вручають підозру та справу передають до суду. В суді розглядаються усі обставини справи та докази представлені сторонами, і тільки після їх дослідження, суддя прийматиме рішення про притягнення до відповідальності.
Щодо відпустки
Питання надання відпусток військовослужбовцям врегульовано Положенням «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пунктів 18, 19 статті 10-1 Закону, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Під сімейними обставинами слід розуміти: смерть члена сім’ї; хвороба військовослужбовця чи члена сім’ї; укладення шлюбу військовослужбовцем; пологи дружини; народження дитини; руйнування житла членів сім’ї та ін.
Тобто, під час дії на території України воєнного стану, військовослужбовцю може надаватися відпустка лише за сімейними обставинами і не більше ніж на 10 календарних днів. Необхідно розуміти, що Ваш командир вирішує питання що надання подібних відпусток на власний розсуд, виходячи з обставин які складаються, і зобов’язати його не є можливим.
Отже, Ви можете отримати відпустку не більше ніж на 10 календарних днів, при цьому зазначивши у рапорті про сімейні обставини. Під час відпустки Ви маєте право пройти обстеження у будь-якому медичному закладі (державному чи приватному) після чого отримавши результати обстежень, їх можна буде додати до рапорту на проходження ВЛК з метою підтвердження стану здоров’я, що дасть Вам змогу в подальшому порушити питання про переведення чи звільнення з ЗСУ.
Щодо можливості переведення
Відповідно до пункту 112 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Згідно з пунктом 82 Положення, однією з підстав для переміщення може бути:
стан здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
за сімейними обставинами – на особисте прохання;
у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій.
Пунктом 113 Положення встановлено, що переміщення військовослужбовця за станом здоров’я або за станом здоров’я членів його сім’ї здійснюється на підставі рапорту військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.
Переміщення військовослужбовця за станом здоров'я або за станом здоров'я членів його сім'ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.
Для переміщення в іншу місцевість військовослужбовець до рапорту додає відповідні документи, які підтверджують необхідність зміни місця проживання:
дружини (чоловіка);
його (її) неповнолітніх дітей, повнолітніх дітей - учнів (студентів) навчальних закладів за денною формою навчання, які перебувають на утриманні військовослужбовця, та дітей-інвалідів I або II групи;
непрацездатних батьків військовослужбовця та його (її) дружини (чоловіка);
братів, сестер військовослужбовця та його (її) дружини (чоловіка), які перебувають на його (її) утриманні.
Переміщення на нове місце військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, викликане потребою догляду за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) чи особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, здійснюється командирами з'єднань, рівнозначними їм і вище посадовими особами на підставі рапорту військовослужбовця та відповідних документів, які підтверджують потребу в постійному сторонньому догляді (допомозі, нагляді) за ними.
Таким чином, Ви може подати рапорт на переведення для несення служби за місцем проживання, мотивуючи рапорт станом Вашого здоров’я або станом здоров’я членів Вашої сім’ї, якщо таке має місце.
Я раджу спробувати звернутись до командира з рапортом про надання відпустки, в період якої Ви зможете пройти медичне обстеження. У разі виявлення проблем зі здоров’ям ви маєте право звертатись до командира з рапортом про направлення Вас на ВЛК для подальшого обстеження та вирішення питання щодо подальшого проходження Вами військової служби.
Якщо відпустку не дадуть, спробуйте звернутись до командира з рапортом, в якому викласти ті обставини через які Ви не можете виконувати бойові завдання (не належна підготовка, фізичний стан здоров’я і т. д), при цьому зазначайте, що ви готові проходити військову службу, проте у іншому підрозділі, не на передових позиціях.
У разі виникнення питань звертайтесь pavlo_sv@ukr.net, буду радий допомогти!
Бажаю успіхів!
Буду вдячний за відгук.