Добрий день.
Порядок виїзду за межі України врегульовано Постановою КМУ № 57 під назвою "Правила перетинання державного кордону громадянами України". В пункті 2-6 Правил зазначено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону також мають військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Перелік осіб, які не підлягають мобілізації, наведений в статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". У відповідності до вищезгаданої статті (абзац 5), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані - жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
На сайті Держприкордонслужби (ДПСУ) https://dpsu.gov.ua/ є роз'яснення з приводу застосування цього абзацу: громадяни України, які самостійно виховують хоча б одну дитину віком до 18 років, мають право виїжджати за межі України за наявності одного з таких документів:
1) свідоцтво про народження дитини (дітей);
2) свідоцтво про смерть матері дитини
або
рішення суду про позбавлення матері батьківських прав
або
рішення суду про визнання матері безвісти відсутньою
або
рішення суду про оголошення матері померлою.
Таким чином, просто розірвання шлюбу, без позбавлення матері батьківських прав - не надасть вам можливість виїхати за кордон.
Щодо позбавлення батьківських прав за допомогою суду: такий варіант (навіть за умови, що ви з дружиною погодитесь на цей крок) не швидкий, і неможливо наперед передбачити яким буде рішення суду. Якщо немає чітких підстав для позбавлення батьківських прав, то суд відмовить у задоволенні такої вимоги.
В той же час, вищезазначені роз'яснення ДПСУ не підкріплені аналогічними вимогами законів. Це точка зору виключно ДПСУ. Тому, якщо наприклад Ви подасте заяву в суд про розірвання шлюбу, в цей час дитина буде жити разом з вами, а її мати (ваша дружина) буде проживати за кордоном, і це буде зафіксовано в судовому рішенні, то фактично це означатиме що Ви самостійно виховуєте дитину. Тобто формально Ви будете відповідати вимогам абзацу 5 статті 23 ЗУ Про мобілізацію, тобто не підлятимете мобілізації.
Але на кордоні з такими документами вас скоріше за все не пропустять (бо мати дитини жива, не відсутня безвісти, і не позбавлена батьківських прав). При цьому вам видадуть "Рішення про відмову в перетинанні державного кордону". Це "Рішення" Ви зможете оскаржити до суду, і з великою ймовірністю цей суд виграєте.
Щодо відібрання дитини у матері: в статті 162 Сімейного кодексу України зазначено: якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання.
Тобто неможливо просто подати позов про розірвання шлюбу, і другою вимогою вказати про необхідність відібрання дитини у матері.
Ви запитуєте:
- Чи варіант подавати заяву через послугу Єсуд? - подати позовну заяву через систему "електронний суд" - це більше технічне питання, яке по факту ні на що не впливає, окрім зручності для позивача.
- Якщо такий варіант виїзду працює то чи є в мене можливість виїзду з документами але без дитини? - з формальної точки зору, в законодавстві немає вимог, що особа яка утримує неповнолітню дитину, повинна виїжджати саме з дитиною. Але враховуючи, що ви заявляєте про самостійне виховання дворічної дитини, дивним буде намагання виїхати одному - тобто під час виїзду Ви доручили утримання і виховання дитини іншій особі, що вже вступає в протиріччя з вимогами абзацу 5 статті 23.
- За які речі необхідно завчасно подбати перед поданням заяви на розлучення?
- в суд бажано надати докази, що матір дитини вже давно проживає за кордоном (наприклад, копія закордонного паспорту з відміткою про виїзд і за відсутності відмітки про в'їзд в Україну);
- в суд бажано надати докази, що дитина в цей час проживає з вами (акт з ЖЕКу, з ОСББ, з виконкому сільської/міської ради, з органів опіки тощо);
- просити суд встановити, що місце проживання дитини - з вами.
- Чи опрацьовуються зараз такі судові заяви, скільки часу вони займають? - звісно що є такі позовні заяви. Час розгляду в суді дуже залежить від конкретного суду. Чим ближче до Києва - тим довше. Але навіть в найшвидшому випадку (на який не треба розраховувати), це мінімум місяць з моменту подання позовної заяви, а потім ще місяць щоб рішення суду набрало законної сили.
.
Якщо щось незрозуміло - пишіть мені на мою пошту ddmitr@ukr.net
З повагою, Дмитро Дончак.