Вітаю!
ЯКЩО, В ДОСУДОВОМУ ПОРЯДКУ ВАМ НЕ ВДАСТЬСЯ ВИРІШИТИ ПИТАННЯ, ТО РОЗВ'ЯЗУВАТИ ПРОБЛЕМУ ТРЕБА БУДЕ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ. В БУДЬ-ЯКОМУ РАЗІ ВАМ БУДЕ НЕОБХІДНА ДОПОМОГА АДВОКАТА.
Досить часто трапляються ситуації, коли внаслідок шахрайських дій зловмисників особа втрачає значні суми коштів, які були в неї на банківських рахунках (картках).
Це можуть бути такі випадки, наприклад, коли:
- під час розмови по телефону шахраї за допомогою прохань, погроз, тиску, шантажу та різноманітних маніпуляцій виманюють від людини певні банківські реквізити, як-от номер картки або якусь його частину, термін її дії, пін-код, CVV-2, логіни, паролі для входу в системи онлайн-банкінгу тощо;
- зловмисники самостійно втручаються в автоматизовані системи онлайн-банкінгу, в результаті чого або обнуляється баланс рахунку, або, що ще гірше, людині підіймають кредитні ліміти та «створюють» кредитну заборгованість, якої раніше в неї не було;
- блокується та перевипускається сім-картка телефону, яка є банківським номером особи;
- відбуваються розрахунки карткою в інтернеті на сайтах зловмисників або за допомогою Google Pay тощо.
Чим далі, тим більше способи шахраювання з коштами на картках громадян "удосконалюються".
Ні для кого не є таємницею, що дуже часто співучасть у таких діях беруть самі ж працівники банків. Також, як показує практика, через незадовільну роботу правоохоронців шанси знайти та покарати зловмисників в рамках кримінального провадження в таких справах близькі до нуля.
Тому я пропоную розглянути альтернативний шлях виходу з такої ситуації, який полягає у застосуванні судового механізму захисту особи шляхом пред’явлення позову до банку про захист прав споживачів та про повернення безпідставно набутих банком коштів в рамках цивільного процесу.
Безумовно, що Верховним Судом уже було розглянуто багато подібних справ та сформована досить послідовна правозастосовча практика, що дає можливість напрацювати певні алгоритми дій та рекомендації під час надання правової допомоги в таких справах. Характерно, що більшість рішень було ухвалено саме на користь громадян, а не банків.
Однією з «найсвіжіших» постанов, в якій найбільш повно відображені типові правові позиції Верховного Суду у цій категорії справ, є постанова КЦС ВС від 16.08.2023 року у справі № 176/1445/22. До неї я і буду звертатись під час розкриття цієї теми.
Так ось, перед тим, як ініціювати означене судове провадження проти банку, адвокату спочатку необхідно з’ясувати разом з клієнтом всі обставини справи та перевірити, які саме дії вживались особою до, під час та одразу ж після шахрайського списання від неї коштів з картки.
Для отримання позитивного судового рішення повинні бути дотримані такі умови.
1. Відсутність вини особи у розголошенні конфіденційної інформації по власному рахунку
Найперше, що буде з’ясовувати суд під час розгляду такої справи, чи часом особа своїми діями або бездіяльністю сама не сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка давала зловмисникам змогу ініціювати платіжні операції.
При цьому докази того, що особа сама сприяла зловмисникам, надаючи їм ідентифікуючу банківську інформацію, мають бути безспірними та надаватись до суду саме банком.
Вищевказане правило випливає з нині діючої постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 року № 164, яка замінила собою попередню постанову «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 року № 705. Однак відповідні регулюючі норми в обох постановах не зазнали суттєвої редакції.
У своїй практиці Верховний Суд сам визнає, що «споживач зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, порівняно з банком. А тому за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно саме на його користь, бо правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Саме банк, як далі тлумачить КЦС ВС у справі № 176/1445/22, має доводити, що:
«- користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції;
- у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої подібної інформації, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів;
- сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої подібної інформації».
Отже, як бачимо, в переважній більшості випадків суд є на стороні захисту прав особи, від якої було неправомірно списано кошти, а не на боці банку. Однак це не стосується тих випадків, коли особа сама (умисно чи необережно, незалежно від причин) розголосила секретні коди власної банківської картки, паролі, логіни тощо.
2. Негайне звернення до правоохоронних органів із заявою про злочин
Якщо ж списання коштів зловмисниками сталось не з вини особи і банк не зможе надати жодних доказів протилежного, особа крім цього повинна також негайно звернутись із заявою в поліцію про вчинення злочину, передбаченого або ст. 185 КК України (крадіжка), або ж ст. 190 КК України (шахрайство), залежно від того, яким саме способом зловмисники списали кошти з рахунку.
Варто наголосити, що ця заява повинна бути подана та зареєстрована в органах поліції якомога швидше, одразу ж, як тільки стало відомо про те, що трапилась така ситуація. Бо якщо несанкціоноване списання коштів сталось, наприклад, 01 січня, а Ви звернулись 15 січня в поліцію, то потім це може зіграти не на Вашу користь в суді.
Крім цього слід враховувати, що незалежно від того, вірите Ви чи ні в те, що злочинці будуть знайдені та покарані, всеодно ця процедурна вимога повинна бути дотримана в якості підготовки не стільки до кримінального провадження проти шахраїв, скільки до цивільного судового процесу проти банку. Відповідне звернення має бути належним чином зафіксоване правоохоронцями з наданням особі письмового підтвердження про це.
3. Негайне звернення до банку з повідомленням про шахрайські дії з рахунком
Чому ця умова про негайне звернення до банку з повідомленням про несанкціоновані транзакції зі списання зловмисниками коштів є вкрай важливою? Тому що іноді особа може укласти з банком кредитний договір, зокрема, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, або ж у виді заяви-анкети про приєднання до договору. В такому разі особа може не бачити самого договору, його умов та не знати, що банк, наприклад, встановив дуже короткий часовий проміжок, протягом якого особа має звернутись до банку (наприклад, 15 хвилин). І таке несвоєчасне звернення до банку може використовуватись ним в подальшому як аргумент щодо порушення клієнтом банку умов договору.
Інша справа, що якщо банк не може надати доказів того, що особа дійсно була ознайомлена з умовами такого кредитного договору у повному обсязі, то такі аргументи банку суд також, скоріш за все, відхилить.
Як звертаючись до органів поліції, так само й звертаючись до банку, особа обов’язково повинна зберігати докази такого звернення. Навіть якщо звернення було негайне, своєчасне, але усне, шляхом відвідування спеціаліста банку, краще все ж продублювати таке звернення до банку в письмовій або електронній формі та надіслати його в той же день таким способом, щоб у Вас залишилось відповідне підтвердження.
Хоча слід сказати, що Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи подібні аргументи з боку Приватбанку, у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 уже наголошувала на тому, що:
«- оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;
- такі документи,... які не містять підпису споживача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети».
Отже якщо банк не уклав з клієнтом договір кредиту в належній формі, не ознайомив з його положеннями таким чином, щоб особа їх зрозуміла та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до них, то скоріш за все адвокату вдасться нівелювати в суді такий аргумент банку.
4. Підсумовуючи
Володілець банківського рахунку є споживачем фінансових послуг, а банк – їх виконавцем. А тому за неналежне надання цих послуг банк несе відповідальність, передбачену ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме в частині сплати пені.
Зауважу, що без належної досудової підготовки краще не поспішати зі зверненням до суду, оскільки може знадобитись додаткова інформація від банку, яку може витребувати адвокат за допомогою адвокатського запиту. Однак для цього знадобиться нотаріальна згода особи на розкриття адвокату банківської таємниці по її рахункам, бо без неї банк нічого не надасть.
Насамкінець, не слід забувати, що в таких справах ми обмежені загальним трирічним строком позовної давності.
Отже, якщо всі вищенаведені умови дотримано і не пропущена позовна давність, то є велика імовірність того, що за допомогою кваліфікованого адвоката вдасться не лише припинити виплату кредиту, якого Ви не брали, але і повернути (можливо навіть з %) ті кошти, які було списано внаслідок незабезпечення банком безпеки Ваших рахунків.