Вітаю!
Медичного працівника можуть примусити їхати у відрядження до прифронтової зони, якщо це входить до його службових обов'язків та не суперечить законодавству, що стосується обмежень на виїзд. Однак, працівник може відмовитися, якщо відрядження не входить до його трудових обов'язків, суперечить посадовій інструкції або його направляють у відрядження, яке не оформлене належним чином (наприклад, без наказу).
ЯКЩО, НАПРАВЛЕННЯ У ВІДРЯДЖЕННЯ СУПЕРЕЧИТ ПОСАДОВІЙ ІНСТРУКЦІЇ ТА НЕ ВХОДИТЬ ДО ТРУДОВИХ ОБОВ'ЯЗКІВ ВАШОЇ МАМИ, ТО ВОНА МОЖЕ ВІДМОВИТИСЯ ВІД ВІДРЯДЖЕННЯ - ЗА ЦЕ ЗВІЛЬНИТИ НЕ МАЮТЬ ПРАВА.
Працівник має право відмовитися від поїздки у відрядження, але лише в таких випадках.
1. Він належить до категорії працівників, яких заборонено направляти у відрядження або дозволено направляти лише за їхньою згодою, а саме:
– вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП);
– чоловіків – батьків, які виховують дітей віком до трьох років без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів, одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів дітей зазначеного віку (ст. 1861 КЗпП);
– жінок, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей з інвалідністю (ст. 177 КЗпП);
– чоловіків – батьків, які виховують дітей віком від 3 до 14 років без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів, одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів дітей вказаного віку (ст. 1861 КЗпП).
Крім того, не можуть бути направлені у відрядження працівники:
2. Очевидною є небезпека для його життя чи здоров’я під час такої службової поїздки.
Наголосимо, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконувати роботи, що становлять очевидну небезпеку для його життя чи здоров’я, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці (ст. 153 КЗпП).
Отже, якщо працівника направляють у відрядження в місцевість, в якій або поруч з якою йдуть бойові дії, він може відмовитися, пояснивши, що виконання службових завдань у такому відрядженні загрожує його життю та здоров’ю.
У цьому випадку працівник під час ознайомлення з наказом про відрядження може зазначити, що він не має змоги виконувати поставлені йому службові завдання у відрядженні, бо вважає, що за місцем відрядження йому не може бути гарантовано безпеки, оскільки в тій місцевості ведуть бойові дії.
--------
МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ, В ТРУДОВИХ ОБОВ'ЯЗКАХ КОТРИХ ВІДСУТНІЙ ОБОВ'ЯЗОК ВІДРЯДЖЕНЬ, НАПРВЛЧЮТЬСЯ У ВІДРЯДЖЕННЯ ДО ПРИФРОНТОРИХ ЗОН ТІЛЬКІ З ЇХНЬОЇ ЗГОДИ.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони здоров'я України
05 вересня 2022 року N 1597
Порядок направлення у відрядження медичних працівників, у тому числі науково-педагогічних працівників закладів вищої (післядипломної) освіти, фахівців з реабілітації для надання медичної допомоги та/або реабілітаційної допомоги
І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Порядок визначає механізм направлення у відрядження медичних працівників, у тому числі науково-педагогічних працівників закладів вищої (післядипломної) освіти, фахівців з реабілітації (далі - виїзні медичні працівники) для надання медичної допомоги та/або реабілітаційної допомоги (далі - допомога) в закладах, що потребують підсилення, або під час здійснення аеромедичної евакуації.
2. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
заклади, що потребують підсилення - заклади охорони здоров'я, які у зв'язку з перевантаженням та/або кадровим дефіцитом потребують підсилення і залучення виїзних медичних працівників для надання допомоги пацієнтам та постраждалим внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, в тому числі особам із складових сил оборони та сил безпеки (далі - постраждалі внаслідок збройної агресії);
ініціативні медичні працівники - виїзні медичні працівники, які самостійно виявили бажання бути залученими до надання допомоги в закладах, що потребують підсилення, або під час здійснення аеромедичної евакуації.
5. Ініціативні медичні працівники для їх відрядження в заклади, що потребують підсилення, або для здійснення аеромедичної евакуації, подають письмову заяву в довільній формі на ім'я керівника закладу охорони здоров'я, в якому вони працюють, та керівника Центру медицини катастроф МОЗ.
Центр медицини катастроф МОЗ на підставі заяв отриманих від ініціативних медичних працівників, залучає їх до надання допомоги в закладах, що потребують підсилення, або під час здійснення аеромедичної евакуації, якщо спеціальності таких медичних працівників є затребуваними.
Керівник закладу охорони здоров'я, в якому працює ініціативний медичний працівник, на підставі запиту Центру медицини катастроф МОЗ та заяви ініціативного медичного працівника, відряджає його до закладу, що потребує підсилення, або іншого місця базування, визначеного КМС ЗСУ для подальшого здійснення аеромедичної евакуації.
Керівники структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської міської військових адміністрацій, забезпечують залучення Центром медицини катастроф МОЗ ініціативних медичних працівників до надання допомоги в закладах, що потребують підсилення, або під час здійснення аеромедичної евакуації.
6. Строк відрядження виїзних медичних працівників не може перевищувати 30 календарних днів. Допускаються повторні відрядження з проміжком часу між ними не менше 30 календарних днів. Строк повторного відрядження також не може перевищувати 30 календарних днів.