Наследственное право

Помилка у свідоцтві про смерть

Шановні юристи,
Потрібна консультацію про виправлення помилки у прізвищі в свідоцтві про смерть бабусі. Неправильна одна буква, у документі вказано прізвище, скажімо, "Миколейчук", тоді як правильно має бути "Миколайчук". Ця ж помилка була і в її паспорті за життя. Інші члени сім`ї, включно з її чоловіком та двома синами (всі покійні), внуками та невістками, мають правильне написання прізвища.

Ми звернулися до ДРАЦСу з проханням виправити помилку в реєстрі та видати новий витяг про смерть з коректним прізвищем, однак там сказали, що для цього необхідне свідоцтво про одруження бабусі. На жаль, знайти цей документ не вдається, бо скоріш за все вони одружувалися за кордоном.

Чи можливо виправити дану помилку через суд або іншим шляхом? Які кроки ми повинні здійснити, куди звернутися та які документи або докази надати для вирішення цієї проблеми?

Заздалегідь дякуємо за вашу допомогу.

18.04.2024 17:33 684

Консультация исполнителя

Андрей Карпенко

Адвокат Київ

На портале: 3 года

166 отзывов (165 +) (1 -)

Консультации: 903

Задать вопрос

Вітаю!

Внесення будь-яких змін, виправлень до актових записів цивільного стану (в тому числі й до свідоцтва про народження, шлюб та інших) регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5 (далі – Правила внесення змін).

Для того, щоб виправити помилку в документах, що підтверджують факт державної реєстрації актів цивільного стану, необхідно звернутися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання (перебування).

Відповідно до п. 2.5.вищазаначених Правил внесення змін, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається:

особою, щодо якої складено актовий запис;
одним із батьків неповнолітнього (малолітнього);
піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього;
опікуном недієздатної особи;
спадкоємцем померлого;
представником органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову у внесенні змін.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку. В такому випадку підставою для внесення змін до актових записів є рішення суду, в якому зазначено, які саме зміни необхідно внести до актового запису цивільного стану.

Після внесення змін до актового запису, де виявлено помилка заявнику повторно видається відповідне свідоцтво.

Необхідно звернутись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

У ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 статті 293 ЦПК України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Особливості справ окремого провадження:

заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право; суд може вирішувати тільки спір про факт, про стан);
мета судового розгляду – встановлення наявності або відсутності факту;
факт, що встановлюється судом, повинен мати юридичне значення;
справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову);
закон у більшості випадків точно встановлює коло осіб, які можуть бути заявниками (статті 296, 301, 300², 320, 329 ЦПК України);
немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред’явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо);
справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Заява, яка подається в порядку окремого провадження повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим для тієї чи іншої справи окремого провадження (статті 297, 302, 300³, 306, 311, 318, 321, 330, 335, 340, 344, 348 ЦПК України).

Для того, щоб суд розглянув справу, необхідно надати докази того, що цей документ належить заявнику і, що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення (отримати письмову відмову з організації про неможливість внести зміни до документу).

Дана позиція також підтримана роз’ясненнями, які містяться в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України N5 від 31 березня 1995 року “Про встановлення фактів, що мають юридичне значення” (з подальшими змінами), при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

З ПРИВОДУ ДОКАЗІВ:

Докази – це не просто будь-які фактичні дані, а інформація, яку містять в собі засоби доказування і яку на свій страх і ризик формують заявники, направляючи її до суду, а суд отримує, пізнає та оцінює таку інформацію в межах судового засідання. Фактичні ж дані не мають жодного значення, якщо вони не містять інформації чи така інформація є не відомою чи її неможливо отримати, або вона не є належною чи відносною. до того ж така інформація набуває статусу доказової лише тоді, коли її прийнято судом і досліджено в судовому засіданні.

Тобто, джерелами доказів у цивільному процесі можуть бути:

пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів.