Згідно протоколу проведеного аукціону стали переможцями, за якими придбали лот - нежитлове приміщення в 2012 р. Одначе підприємство-власник не вчинив реєстраційних дій щодо переоформлення права власності. З початку війни в 2014 р. підприємство стало банкрутом і перебувало в стані припинення. Ми звернулись тоді до нотаріуса для реєстрації, одначе він відмовив, бо не було присутнього керівника підприємства. Так це питання і зупинилось. Зараз виникла необхідність у переоформленні, але підприємство припинено, зв`язку з ними немає. Тому скоріш за все потрібно визнавати право власності у судовому порядку? Чи є шанси, які перспективи, відповідна судова практика?
Добрий день.
По суті заданних питань.
1)З початку війни в 2014 р. підприємство стало банкрутом і перебувало в стані припинення.
Необхідно спочатку визначити, чи перебуває підприємство у стані припинення, чи знаходиться у суді справа про банкрутсво, чи не припинена процедура банкрутсва.
Оскільки у кожному с таких випадків буде діяти своя процедура звернення до суду. Крім того, якщо процедура банкрутства була завершена, то таке нерухоме майно було продано третій особі на аукціоні при банкрутстві.
Якщо процедура не розпочата необхідно звертатися у рамках господарського суду до цього підпириємства.
Якщо процедура триває, то чинним законодавством встановлена певна процедура та сроки, коли кредитор(Ви) можете подати свої вимоги до боржника(підприємства). Така процедура встановлена Кодексом України з питань банкрутства - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text.
2)Тому скоріш за все потрібно визнавати право власності у судовому порядку? Чи є шанси, які перспективи, відповідна судова практика?
Згідно Постанови Касаційний господарський суд(Верховний суд)від 24.10.2018 № 902/147/15 (902/685/16),
Упродовж тривалого часу сторони протоколів (продавець та покупець) не звертались на біржу для укладення угод купівлі-продажу.Оскільки укладення угоди відбувається на підставі документів, що свідчать про право власності продавця на цей об'єкт та його повної державної реєстрації та беручи до уваги, що продавцем - Ілліцецькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області не надано біржі Витягу з державного реєстру речових прав, остання була позбавлена можливості зареєструвати відповідні угоди.Відповідно до листа N 779 від 07.12.2016, позивач направляв до ПП "Брокпартнер" пропозицію укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, придбаного "ФГ Україна" на аукціоні від 20.08.2014 та його нотаріальному посвідченні, однак, договір купівлі-продажу укладений не був, що стало підставою для звернення із даним позовом.
Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями ст. 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, вказаною нормою встановлена обов'язкова умова, за наявності якої власник майна може пред'явити позов про визнання за ним права власності, зокрема це не визнання права його власності особою, яка вказана відповідачем.
Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Отже, сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну заінтересованість у результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.
Тобто, позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі майно або набуття цією особою права на майно не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів (у зв'язку з втратою), що засвідчують належність їй такого права.
Таким чином, Суд касаційної інстанції відзначає, що в силу приписів ст. 392 Цивільного кодексу Українипозов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності, а такі факти порушення, невизнання чи заперечення прав позивача відповідачем або створення неможливості реалізації свого права власності - в матеріалах справи відсутні, оскільки з матеріалів справи та встановлених судами обставин вбачається, що право власності на будівлі та споруди, що включають: лазерну установку ТЛУ 1000-1,3 KVV ХЕБРІ-А, артезіанську свердловину літ. N 5, будівлю ливарного цеху літ. N 27 у Фермерського господарства "Україна" не виникло, оскільки договір купівлі-продажу за результатами проведеного аукціону укладено не було.
Оскільки у фермерського господарства "Україна" не виникло право власності на спірні об'єкти рухомого та нерухомого майна, то порушення права власності як такого не відбулося, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.
Водночас, відмова органу державної реєстрації прав в оформлені права власності на об'єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва суб'єкту господарювання у зв'язку з ненаданням ним необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомого майна, як правильно зазначили суди під час судових розглядів.
Таким чином, вказаною нормою встановлена обов'язкова умова, за наявності якої власник майна може пред'явити позов про визнання за ним права власності, зокрема це не визнання права його власності особою, яка вказана відповідачем.
Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Отже, сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну заінтересованість у результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.
Тобто, позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі майно або набуття цією особою права на майно не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів (у зв'язку з втратою), що засвідчують належність їй такого права.
Таким чином, Суд касаційної інстанції відзначає, що в силу приписів ст. 392 Цивільного кодексу Українипозов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності, а такі факти порушення, невизнання чи заперечення прав позивача відповідачем або створення неможливості реалізації свого права власності - в матеріалах справи відсутні, оскільки з матеріалів справи та встановлених судами обставин вбачається, що право власності на будівлі та споруди, що включають: лазерну установку ТЛУ 1000-1,3 KVV ХЕБРІ-А, артезіанську свердловину літ. N 5, будівлю ливарного цеху літ. N 27 у Фермерського господарства "Україна" не виникло, оскільки договір купівлі-продажу за результатами проведеного аукціону укладено не було. Оскільки у фермерського господарства "Україна" не виникло право власності на спірні об'єкти рухомого та нерухомого майна, то порушення права власності як такого не відбулося, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.Водночас, відмова органу державної реєстрації прав в оформлені права власності на об'єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва суб'єкту господарювання у зв'язку з ненаданням ним необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомого майна, як правильно зазначили суди під час судових розглядів.
Встановлена судами відсутність підстав для задоволення позову не є обмеженням права позивача на судовий захист, а є недоведеністю останнім порушених прав, за захистом яких відбулось звернення, оскільки, можливість винекнення права власності, за рішенням суду, у даному випадку, не передбачено, а стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Аналогічна позиція була викладена у постанові КГС ВС від 20 лютого 2020 року № 5006/5/39б/2012,
Судова палата з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позову через відсутність порушеного права власності позивачки, оскільки заявлений позов спрямований не на захист права власності шляхом його визнання, як це передбачено ст. 392 ЦК, а фактично на набуття права власності, що не відповідає наведеній правовій нормі.
Суд касаційної інстанції зазначив: вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК, слід враховувати, що за змістом зазначеної норми судове рішення і, а лише наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Виникнення права власності на нерухоме майно у процедурі реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство пов'язане з укладанням між ліквідатором банкрута як замовником аукціону та переможцем торгів .
Водночас судова палата зауважила, що наведене не спростовує виникнення у позивача як переможця аукціону, які підлягають захисту в разі доведення факту їх порушення, оспорення або невизнання іншими особами, але з урахуванням того, що на етапі, на якому виникли спірні правовідносини - після оголошення позивача переможцем аукціону з продажу майна банкрута, правова природа цих прав не пов'язана з реалізацією та захистом позивачем правомочностей власника.
Ураховуючи вищенаведене, та враховуючи наявну судову практику вищих судових інстанцій, на даному етапі на визнання права власності шансів немає(оскільки відстутні підстави для визнання право власності, як наведено вище), однак відповідно до позиції постанови КГС ВС від 20 лютого 2020 року № 5006/5/39б/2012 є можливим визнати майнові права на нерухоме майно з метою захисту Ваших прав та подальшого оформлення майна, але слід враховувати п.1 консультації та наявність інших доказів.
Якщо у Вас залишились додаткові питання або з питань супроводження зможете звертитися на пошту lexfirmgp@gmail.com або за допомогою месенджерів(0951856806).
Дякую за звернення, буду вдячний за відгук.
Я отримала детальні відповіді на свої запитання і практичні поради. Консультацією дуже задоволена. Дякую!