Изменение доли в совместной собственности земельного участка

Если коротко.

У Вас практически невозможно найти основания, чтобы подать иск об изменении  доли в собственности земельного участка в соответствии с долей собственности дома. И положительное решение в судебном порядке маловероятно.

И вот почему.

Согласно действующего законодательства, а именно, части первой статьи 377 Гражданского кодекса Украины, лицу, которое приобрело право собственности на жилой дом переходит право собственности на земельный участок на котором размещено строение, без изменения его целевого назначения, установленного для предыдущего землепользователя.  

    В статье 120 Земельного кодекса Украины закреплена норма, согласно которой при переходе права владения на строение возникает право собственности на земельный участок.

    В то же время согласно нормам статей 120 и 125 Земельного кодекса Украины покупка земли предоставляет право собственности на все строения, расположенные на ней.

   В рассматриваемом случае Вы хотите подать иск на изменение доли в собственности земельного участка, т.е. лишить права собственности кого-то из совладельцев на имущество которое образовалось в результате распределения наследства, т.е. законным способом.    

    Но, статьями 14 и 41 Конституции  Украины предусмотрены положения о гарантиях и нерушимости права частной собственности на землю.

   По Конституции Украины (ст. 41) никто не может быть противозаконно лишен права собственности. Это значит, что право частной собственности на земельные участки может быть прекращено на основании и в порядке предусмотренном законом.

   При  этом  в Гражданском кодексе Украины предусмотрены общие основания прекращения права собственности, которыми могут регулироваться отношения по прекращению права собственности, если специальным законом не предусмотрено другое.

    И таким основным специальным законом является Земельный кодекс Украины.  Есть и другие законы, в которых закреплены основания прекращения права собственности на землю.

    В статье 140 Земельного Кодекса Украины установлен перечень оснований прекращения права частной собственности на землю.   

    Нас могут интересовать только пункты статьи 140 - а) добровольный отказ собственника от прав на земельный участок, и пункт в) отчуждение земельного участка по решению собственника. Другие пункты, в нашем случае, не могут являться основанием для подачи иска об изменении доли в собственности земельного участка. Также действующим Земельным кодексом Украины не предусматривается возможность прекращения права собственности на земельные участки на таком основании, как систематическая неуплата земельного налога в сроки, установленные законодательством, неиспользования на протяжении  одного года земельного участка, предоставленного для сельскохозяйственного производства, и на протяжении двух лет - для  несельскохозяйственных нужд.     

    А теперь рассмотрим правовой статус общей долевой собственности.  

     Действующим законодательством Украины предусмотрена возможность пребывания имущества в собственности не только  одного, а и нескольких лиц  (субъектов права собственности).

В том случае, когда право собственности на имущество принадлежит двум и более лицам, на такое имущество возникает общая собственность.

       В Вашем случае общая  собственность на имущество, возникла в силу наследования.

      Собственность двух или более лиц с определением долей каждого из них в праве собственности является общей долевой собственностью. Доли в праве общей долевой собственности считаются равными, если иное не установлено договоренностью совладельцев или законом.

В случае, когда размер долей в праве общей долевой собственности не установлен по договоренности сособственников или законом, он определяется с учетом вклада каждого из сособственников в приобретение (создание) имущества.

Важно, что участникам общей долевой собственности принадлежит не право собственности на конкретную часть в общем имуществе, а доля в праве собственности  на такое общее имущество. Так, в случае гибели или повреждении имущества, которым пользовался один из сособственников, последний не утрачивает права общей собственности, поскольку происходит соответствующее уменьшение долей других сособственников.

При общей долевой собственности каждому из сособственников принадлежит доля в праве собственности на общий объект в целом. Доли могут быть равными и неравными, но всегда их размер должен быть точно определен в виде дроби права собственности (1/2, 1/3 и т.д.) или в процентном отношении.

Осуществляя право общей долевой собственности, сособственники могут договориться о порядке владения и использования имуществом, находящимся в их общей собственности. Каждый из участников имеет право на предоставление ему во владение и пользование той части имущества в натуре, которая отвечает его доле в праве общей долевой собственности, а в случае отсутствия возможности, соответствующей материальной компенсации от других сособственников

По общему правилу, право общей долевой собственности осуществляется сособственниками по их согласию. Вместе с тем, согласие сособственника, является необходимым лишь в случае осуществления права пользования и владения общим имуществом. Распоряжаться же своей долей каждый участник может самостоятельно, но с учетом права других сособственников на первоочередное приобретение доли, отчуждаемой за договором купли-продажи.   

Осуществление участником права распоряжения своей долей в праве общей долевой собственности не прекращает общую собственность и не влечет за собой никаких изменений в правовом статусе нового участника по сравнению с предыдущим, поскольку предметом распоряжения выступает не конкретное, четко определенное имущество, а доля в праве общей долевой собственности, которая распространяется на все имущество. 

Участники общей долевой собственности имеют право разделить в натуре общее имущество, что влечет за собой прекращение права общей долевой собственности на та кое имущество. Договор о разделе общего имущества подлежит нотариальному удостоверению. 

    Вывод.  Для подачи иска об изменении  доли в собственности земельного участка в соответствии с долей собственности дома нет оснований. Положительное решение в судебном порядке маловероятно и практически равно нулю.

   Остаются только варианты внесудебного решения, путем указанным в статье 140 Земельного кодекса Украины, а именно:

1. Добровольный отказ сособственника от права на земельный участок.   
2.   Отчуждения земельного участка по решению сособственника (договор купли-продажи, договор мены, договор дарения). Такие договора составляются в письменном виде и подлежат нотариальному удостоверению.

  С уважением Николай Лях.

       Приложение. Выписки из действующего законодательства (на языке  оригинала)    

Земельний кодекс України

Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду

1. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
2. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
3. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).
4. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
5. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
6. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об’єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Стаття 125. Виникнення права на земельну ділянку

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Цивільний кодекс України

Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності

1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
2. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
4. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Стаття 377. Право на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній

1. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
2. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об’єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Стаття 378. Припинення права власності на земельну ділянку

1. Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Конституция Украины.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.