поєднання вимог МСФЗ та податкового обліку обєктів, які не відповідають критеріям визнання активу
Державне підприємство перейшло на застосування МСФЗ. На дату переходу в обліку визначені активи, які не відповідають критеріям визнання активу за вимогами МСФЗ, але без дозволу органу управління списання з балансу таких обєктів неможливо. Для достовірного складання фін.звітності підприємство прийняло рішення щодо створення в обліку пасивних рахунків для відображення залишкової вартості цих обєктів. Наприклад для активного субрахунку 103 створено пасасивний субрахунок 103П. Обєкти, які враховуються на пасивних субрахунках, в бухгалтерському обліку не амортизуються. Питання - як розцінювати такі обєкти в податковому обліку? Припинити податкову амортизацію чи продовжувати? Чи продовжувати податкову амортизацію та не включати в податкові витрати при складанні декларації з прибутку? Але ті обєкти не перейшли до статусу невиробничих, і ПКУ непередбачені коригування. Для розрахунку відстрочених податкових різниць до бухгалтерської бази "пасивні" обєкти не враховано, чи враховувати ци обєкти в податковій базі? Сподіваюсь отримати детальну та аргументовану відповідь від фахівця в сфері застосування МСФЗ та податкового обліку.
Консультация исполнителя
Наслідком запровадження вашим підприємством спеціальних пасивних рахунків для обліку основних засобів, які не відповідають визначенню активу та визначенню основного засобу по МСФЗ є припинення їх амортизації в бухобліку і виключення їх з активів у фінансовій звітності. По суті, це є списанням основних засобів з активів. Якщо об'єкт списаний з активів у фінансовій звітності, то він не може продовжувати враховуватися в якості основного засобу в податковому обліку і амортизувати.
Ці висновки ґрунтуються на наступному.
Згідно пп.14.1.138. Податкового кодексу України (далі – ПКУ): «основні засоби — матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)».
Податковий Кодекс не визначає термін «активи», тому згідно статті 5 ПКУ цей термін треба визначати згідно МСБО.
Актив – це ресурс, який контролюється суб’єктом господарювання в результаті минулих подій, від якого підприємство чекає надходження майбутніх економічних вигід (§ 4.4, 4.44 Концептуальної основи фінансової звітності). Актив не визнається в балансі, якщо були витрати, які не привели до отримання економічних вигід і в майбутньому, після завершення поточного облікового періоду, отримання економічних вигід суб’єктом господарювання вважається малоймовірним. Результатом такої операції є визнання витрат у Звіті про прибутки і збитки (§ 4.45 Концептуальної основи фінансової звітності).
Виходячи з визначення, наведеного в § 6 МСБО 16, до ОЗ відносяться матеріальні об’єкти, строк служби яких перевищує рік і які використовуються: у виробництві; при постачанні товарів; наданні послуг; передачі в оренду; для адміністративних цілей. Іншими словами, актив визнається ОЗ за рядом критеріїв, але перш за все повинна існувати вірогідність того, що він приносить економічні вигоди зараз або приноситиме в майбутньому (§ 7 МСБО 16). Невиробничі ОЗ також не задовольняють цій вимоги.
Незважаючи на те, що ці об'єкти офіційно компанія не перевела до складу невиробничих об'єктів, в податковому обліку такі об'єкти цілком можливо вважати невиробничими на підставі п.138.3.2 ПКУ (терміни "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку).
Таким чином, на нашу думку, описані у Вашому запитанні об’єкти не відповідають терміну «основні засоби» ні згідно норм МСФЗ, ні норм ПКУ. Тому на такі об’єкти не повинна нараховуватись бухгалтерська та податкова амортизація.
З урахуванням викладеного відповіді на ваші питання наступні.
- Як розцінювати такі об’єкти в податковому обліку?
Варіант перший: якщо об'єкт списаний з активів у фінансовій звітності, то він не може продовжувати враховуватися в якості основного засобу в податковому обліку і амортизуватися. Також можливий інший варіант: ці об'єкти стали невиробничими з моменту припинення їх відображення в складі активів і, відповідно, їх далі можна відображати у податковому обліку як невиробничі до отримання дозволу про списання від органу управління (наприклад, для вірного відображення податкових різниць при списанні).
На нашу думку, перший варіант більше відповідає вимогам ПКУ.
- Припинити податкову амортизацію чи продовжувати?
Припинити податкову амортизацію.
- Чи продовжувати податкову амортизацію та не включати в податкові витрати при складанні декларації з прибутку?
Припинити податкову амортизацію та не включати в податкові витрати (не враховувати при розрахунку податкових різниць).
- Для розрахунку відстрочених податкових різниць до бухгалтерської бази "пасивні" об’єкти не враховано, чи враховувати ці об’єкти в податковій базі?
Для розрахунку відстрочених податкових різниць ці об’єкті не слід враховувати як у бухгалтерській базі, так і у податковій базі.
-
Татьяна5 летдякую
