Виїзд чоловіка вчителя за кордон

Доброго дня.

Право на виїзд за кордон мають частина із тих, хто не підлягає мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

Також, перетнути державний кордон на виїзд з України можуть громадяни України, які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено українськими дипустановами та здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі), які також не підлягають мобілізації.

Якщо якісь із зазначених підстав підходять, то залежно від підстави, потрібно буде зібрати підтверджуючі документи для перетину кордону.

Якщо розглядати варіант із бронюванням, то виїхати можна, але на кордоні будуть потрібні документи про відрядження (наказ про відрядження, тощо).

Тобто, виїхати заброньована особа може лише у закордонне відрядження.

Також, для виїзду знадобиться витяг з наказу Міністерства економіки (згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 194) - це підтвердження бронювання.

Бронювання має оформлювати самостійно роботодавець.

Щодо Канади.

Позиція прикордонної служби з цього питання є наступною:

"громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років які постійно проживають за кордоном можуть виїжджати за наявності відповідних відміток в паспортному документі,згідно ст. 4 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в’їзду гр. України» якими  можуть бути:

- відмітка міграційної служби в паспортному документі «Постійне  проживання  в  «_________»/печатка  «Оформлено  виїзд  на постійне проживання» ( назва країни і дата);

- відмітка дипломатичної установи України в паспортному документі  «Постійне  проживання «_________»/«Прийнятий на консульський облік» або довідка про перебування на консульському
обліку,   яка   формується   з   використанням   засобів  відомчої
інформаційної  системи МЗС.".

Без наявності такої відмітки можуть не випустити за кордон.

Водночас, Ви можете спробувати доводити факт дозволу на постійне проживання за кордоном наявним у Вас підтвердженням резидентства та іншими документами, що дають право на постійне проживання в Канаді.

Перетнути кордон із братом не можливо без оформлення опікунства або визнання його таким, що потребує постійного догляду із його подальшим оформленням.

Опікунство встановлюється у судовому порядку, в порядку цивільного судочинства. Потрібно буде звертатись до суду із заявою про обмеження цивільної дієїздатності.

Відповідно до статті 58 Цивільного кодексу України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Тобто, передумовою для встановлення опіки є визнання фізичної особи недієздатною.

Згідно до частини першої статті 60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Розгляд судом справ про визнання фізичної особи недієздатною здійснюється у порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до статті 295 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПКУ) заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.

Згідно до частини третьої статті 296 ЦПКУ заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПКУ у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно до частини першої статті 298 ЦПКУ суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Відповідно до статті 299 ЦПКУ розгляд справи відбувається за участі заявника (особи, яка звернулась із заявою), особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування,

Тобто, заяву про визнання недієздатною особи потрібно подавати до суду за місцем проживання такої особи, заявником може бути член сім’ї, у заяві потрібно навести інформацію щодо психічного стану здоров’я особи та за можливості надати документи на підтвердження цього.

Якщо суд заяву задовольнить, то він визнає особу недієздатною та призначає їй опікуна.

Для оформлення постійного догляду буде необхідно аби він спершу отримав висновок МСЕК або ЛКК про те, що він потребує постійного догляду. Він може попросити аби його брата одразу вписали у цей висновок особою, яка буде здіфйснювати такий догляд.

Потім відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» він або сам брат має звернутись до місцевого органу соціального захисту із заявою про необхідність надання соціальної послуги постійного догляду, до заяви прикласти висновок про те, що він потребує постійного догляду.

Орган соц. захисту протягом 10 днів приймає рішення про надання чи відмову у надані соц. послуг та потім протягом трьох днів повідомляє того, хто звертався про прийняте рішення (видає рішення на руки або надсилає поштою).

Якщо його призначать особою, яка здійснює постійний догляд, то потім мають також надати довідку про отримання компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяль-
ності на непрофесійній основі / фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, яка підтверджує здійснення догляду.

Документи щодо здійснення постійного догляду будуть підставою для перетину кордону при супроводі брата.

За наявності додаткових питань або уточнень звертайтесь.

Буду вдячний за залишений відгук.

Бажаю Вам всього найкращого!