Лікування

Вітаю!

ДОПОКИ ОСОБА НЕ ВИЗНАНА НЕДІЄЗДАТНОЮ, ВАМ НЕ НАДАДУТЬ ДОКУМЕНТИ ПРО ЇЇ СТАН ЗДОРОВ'Я БЕЗ ДОВІРЕНОСТІ. 

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров’я" ч.2 ст.285 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини (до 18 років) або підопічного (недієздатної особи).

Лікарська таємниця може бути розголошена:

• Якщо пацієнт надає згоду на поширення такої інформації (ст. 21, ч. 2 Закону “Про інформацію”) [1];
• Медичну документацію про особу може отримати лише безпосередньо сама особа, якої це стосується (ч. 1 ст. 285 Цивільного кодексу України), або її представник, на підставі доручення або договору про надання правової допомоги (за умови, що копії зазначених документів будуть долучені до запиту), а також батьки (усиновлювачі, опікун або піклувальник) як законні представники дитини (до 18 років) або підопічного (недієздатної особи).
• Тимчасовий доступ до документів, що містять лікарську таємницю, може надати слідчий суддя або суд в рамках кримінального провадження, якщо при цьому буде встановлено, що інших способів отримання необхідної слідству інформації немає (ч.6 ст. 163 Кримінально процесуального кодексу України).
• Наречені мають право бути взаємно обізнані про стан здоров'я (ст. 30 Сімейного кодексу України).
• Інформація про результати тестування на ВІЛ, про наявність або відсутність в людини ВІЛ-інфекції дозволяється лише: особі, стосовно якої було проведено тестування, батькам чи іншим законним представникам такої особи; іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я – винятково у зв’язку з лікуванням цієї особи; іншим третім особам – лише за рішенням суду в установлених законом випадках (ч. 4 ст. 13 Закону “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ”).Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо людина, що живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням або ж людина, що живе з ВІЛ, померла, втратила свідомість або існує ймовірність того, що вона не отямиться і не відновить свою здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.
• Допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для організації надання особі, яка страждає важким психічним розладом, психіатричної допомоги та провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника уповноваженого органу з питань пробації (стаття 6 Закону “Про психіатричну допомогу”).
• Відомості про лікування в наркологічному закладі можуть бути розголошені правоохоронним органам у разі притягнення такої особи до кримінальної або адміністративної відповідальності (ст. 14, ч. 5 Закону “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних» до обробки персональних даних про здоров’я людини пред’являються особливі вимоги. Персональні дані такого характеру можуть бути предметом збору та обробки тільки у разі необхідності охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення опіки або лікування або надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров’я, на якого покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних і на якого поширюється законодавство про лікарську таємницю.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність 
такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених 
цим Законом та іншими законами України ст. 3 Закону України "Про психіатричну допомогу".
 

Нормативна база

• Конституція України
• Закон України "Про психіатричну допомогу"
• Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
• Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 24 березня 2016 року № 240 "Про затвердження Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, та форм первинної облікової документації"
• МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
  НАКАЗ
  25 лютого 2022 року № 379
  Щодо надання медичної допомоги в умовах воєнного стану військовослужбовцям, які беруть участь в операції об’єднаних сил

Поняття та підстави надання психіатричної допомоги

Психіатричні допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров’я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин (абзац четвертий статті 1Закону України " Про психіатричну допомогу").

З метою з'ясування наявності чи відсутності в особи психічного розладу  (розлад психічної діяльності, визнаний таким згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті), потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання проводиться психіатричний огляд (далі - огляд).

У ПРИМУСОВОМУ ПОРЯДКУ НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРОВОДИТЬСЯ, КОЛИ Є ДОСТАТНІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ОБҐРУНТОВАНОГО ПРИПУЩЕННЯ ПРО НАЯВНІСТЬ В ОСОБИ ТЯЖКОГО ПСИХІЧНОГО РОЗЛАДУ, ВНАСЛІДОК ЧОГО ВОНА:

• вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або
• неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або
• завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Коло осіб відносно яких проводиться огляд

І. Наявність усвідомленої письмової згоди або прохання: 

1. особи, яка досягла 14 років;
2. батьків чи іншого законного представника – щодо особи віком до 14 років (малолітня особа);
3. законного представника – щодо особи, визнаної недієздатною, якщо така особа за своїм станом здоров’я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду.

ІІ. Відсутність згоди або прохання:

1. за рішенням (згодою) органів опіки та піклування щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи), яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення іншого законного представника зазначеної особи до цього органу (може бути оскаржено до суду);
2. одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу.

Хто приймає рішення про проведення огляду

• Лікар - психіатр - у випадку відсутності усвідомленої згоди особи або згоди її законного представника за письмовою заявою родичів особи, яка підлягає огляду, лікаря, який має будь-яку медичну спеціальність, іншої особи, яка містить відомості, що обґрунтовують необхідність огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення.

• Лікар - психіатр (самостійно з негайним проведенням огляду) -  у невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною.

• Суд – у випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої статті 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» (випадки прийняття рішення лікарем-психіатром), заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність проведення такого огляду. Лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення огляду особи в примусовому порядку та додає до неї висновок, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали.

2.

Після лікування в військових госпіталях або ж у цивільних медичних закладах у довідці військово-лікарської комісії (далі – ВЛК) чи виписному епікризі можуть зазначити одне із таких формулювань:

• потребує відпустки за станом здоров’я на 30 календарних днів;
• виписується з покращенням в частину для реалізації рішення ВЛК;
• з’явитися в територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП) в день виписки;
• з’явитися до сімейного лікаря (вказується дата).

Через те, що військовослужбовці не знають, як діяти в кожній із цих ситуацій, трапляються непорозуміння. Наприклад, зараз є багато випадків, коли військовослужбовці вчасно не повертаються до своїх військових частин, а після лікування з медичного закладу їдуть одразу додому. За це їх притягують до кримінальної відповідальності за статтею 407 Кримінального кодексу України: самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років (частина 5 статті  407 КК України).

Водночас відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв’язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку ВЛК. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяці поспіль (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду ВЛК для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Попри те що під час дії правового режиму воєнного стану деякі відпустки не надаються, відпустка за станом здоров’я до цього переліку не належить. Вона надається військовослужбовцю після лікування за рішенням ВЛК (пункт 6.35 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).

Коли військовослужбовця виписують з покращенням в частину для реалізації рішення ВЛК, або ж у довідці чи виписному епікризі зазначають, що необхідно з’явитися в ТЦК та СП в день виписки чи з’явитися до сімейного лікаря (вказується дата), – в усіх цих випадках він має обов’язково звернутися в комендатуру чи ТЦК та СП. Там роблять відмітку в документах, зокрема зазначають дату прибуття до військової частини, враховуючи термін на дорогу до військової частини.

Якщо ж в виписці з лікувального закладу вказано, що військовослужбовець повинен з’явитися в ТЦК та СП в день виписки, то потрібно туди з’явитись і обов’язково звернути увагу на відмітку, зроблену в документах, щоб вчасно прибути до своєї військової частини.