Чи можна даний договір про сплату аліментів розірвати чи визнанти недійсним?

Вітаю!

Відповідно ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.

Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані особами з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

ОТЖЕ, умовами для утримання повнолітнього сина з інвалідністю є його потреба в матеріальній допомозі та можливість батька таку надавати. Звичайно висловлювання до повного виздоровлення некоректне, оскільки повинно бути протягом строку, на який сину встановлена інвалідність. 

Відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону дитинства" дитина з інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту

Відповідно до ст.1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Відповідно до п.2 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям"у цьому Порядку термін “дитина з інвалідністю” вживається у значенні, наведеному в Законі України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”.

Згідно п.19 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям" дитині, якій встановлена інвалідність, залежно від міри втрати здоров’я та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді встановлюється категорія “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”.

Таким чином, пункт 4 доданого Вами договору не зобов'язує батька утримувати сина після досягнення ним повноліття. Оскільки категорія "дитина з інвалідністю підгрупи А” діє лише до 18 років. 

Крім того, інвалідність повнолітньої особи підтверджуєтьсся рішенням МСЕК, а не ЛКК. Тому фактично строк дії договору закінчився після досягнення сином повноліття.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

ОТЖЕ, розірвати договір можливо лише за згодою сторін. Однак враховуючи, що фактично строк дії договору закінчився, то у даному випадку взагалі непотрібно думати про його розірвання.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пункт 4 договору може бути визнаний недійсним у судовому порядку. Однак, не варто забувати про строки позовної давності.

Так, відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно частини першої ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У свою чергу частиною четвертою статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи зазначене, щоб запобігти стягненню аліментів на підставі виконавчого напису, раджу Вам направити нотаріусу рекомендованим листом із описом вкладення та повідомленням про вручення письмову заяву про те, що пункт 4 договору суперечить законодавству, а тому є недійсним та не підлягає виконанню.

Успіхів!