Штраф ДПС за ВЭД нарушение на 1 млн грн

Строки розрахунків за договорами (контрактами) з експорту товарів

Згідно з п. 14-2 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 р. № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18) на період воєнного стану граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Крім того, п. 1-2 постанови Правління НБУ від 14.05.2019 року № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту товарів, що класифікуються за кодами згідно з УКТ ЗЕД: 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1205, 1206 00, 1507, 1512, 1514, 2306, становлять:

• 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 11 листопада 2023 року до 11 липня 2024 року включно;
• 120 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 12 липня 2024 року.

Відповідно, у вашому випадку розрахунки мали бути проведені протягом 180 календарних днів.

Як вирахувати початок 180-денного строку

Згідно з п. 7 розд. II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 7 (далі – Інструкція № 7), банк розпочинає відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), – за операціями з експорту товарів.

Відповідно, для точного розрахунку початку та закінчення строку потрібні додаткові документи: митна декларація, акт приймання-передачі товару або інший рівноцінний документ, який підтверджує передачу товару від постачальника до покупця.

Як оскаржити нарахування штрафу

В описаній ситуації потрібно оскаржувати Акт перевірки та доводити безпідставність нарахування штрафу. Є два способи оскаржити Акт перевірки:

1. адміністративне оскарження;
2. судове оскарження.

Адміністративний порядок оскарження

Першим етапом оскарження в адміністративному порядку є подача заперечення на акт перевірки та додаткові документи і пояснення відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.

Зокрема, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.

Підпунктом 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що заперечення розглядаються протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту.

На практиці подані заперечення розглядаються за відсутності суб'єкта господарювання чи його представника та зазвичай не враховуються контролюючим органом, внаслідок чого акти перевірки залишаються без змін.

Сформована судова практика вказує на те, що акт перевірки не підлягає судовому оскарженню, оскільки сам по собі не створює додаткових прав та обов'язків для платника.

Втім, на основі акту перевірки складається податкове повідомлення-рішення, яке за приписами підп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків у порядку, визначеному підп. 86.7.1 цього пункту.

І саме з цього моменту настає черга другого етапу - безпосереднього оскарження в адміністративному порядку (до органу вищого рівня).

Коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПКУ).

Згідно з абзацом першим п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 ПКУ) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Коли останній день строків припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 56.13 ст. 56 ПКУ).

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (п. 56.5 ст. 56 ПКУ).

Статтею 19 прим. 1 ПКУ визначено перелік функцій контролюючих органів. Функцію здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів. Отже, для оскарження податкових вимог діє однорівнева система адміністративного оскарження - до Державної податкової служби України.

Рішення Державної податкової служби України, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п. 56.10 ст. 56 ПКУ).

Судове оскарження

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав особі встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (в даному випадку - з дня вручення оскаржуваного рішення податкового органу). Разом з тим, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору (в даному випадку - подання скарги до вищестоящого податкового органу) і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги вищестоящим податковим органом; якщо ж рішення за результатами розгляду скарги не було прийнято та (або) вручено позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до вищестоящого податкового органу із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (ч.4 ст.122 КАС України).

Отже, за загальним правилом строк для судового оскарження рішень, дій, бездіяльності податкового органу становить шість місяців з дня, коли платник дізнався про предмет оскарження. В разі наявності відмови Державної податкової служби України в задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження, строк для судового оскарження - становить 3 місяці з дня вручення відповідного негативного рішення.

В позові необхідно обґрунтувати порушення допущенні податковим органом під час перевірки, вказати на необґрунтованість та нелогічність висновків податкового органу, долучити власні докази на підтвердження позиції.

В справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності податкових органів, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на цей орган, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України). Отже, всі суперечності мають трактуватися судом на користь платника податків.

Подальша послідовність дій

Для оскарження нарахування штрафу потрібно зробити наступне:

1. Отримати примірник Акта перевірки та ознайомитись з його змістом;
2. Отримати примірник Податкового повідомлення-рішення, складеного на підставі Акта перевірки;
3. Подати до податкової, яка проводила перевірку, письмові пояснення з запереченнями проти нарахування штрафу, просити скасувати штраф;
4. Після отримання рішення про відмову в скасуванні штрафу, подати скаргу до Державної податкової служби;
5. Отримавши від ДПС відмову в задовленні скарги, подавати позов про скасування податкового повідомлення-рішення до адміністративного суду.

Для отримання від податкової Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення необхідно направити адвокатський запит.

Отже, оскарження нарахування штрафу потребує підготовки документів:

• Адвокатський запит про надання копій документів;
• Заперечення на Акт перевірки;
• Скарга до Державної податкової служби;
• Позов до адміністративного суду про скасування нарахованого штрафу.

Зверніть увагу! Подання заперечень та позову потребує збирання всіх первинних документів, що стосуються спірної поставки. Такими документами є: договір поставки, митна декларація, акт приймання-передачі товару, рахунки на оплату, платіжні інструкції про сплату рахунків. Всі документи мають бути належним чином засвідчені підписами сторін та їх печатками (використання печатки не є обов'язковим, але бажаним).