Доброго дня!
Хвилює таке питання: Я виступаю в ролі позикодавця. Хочу заключити договір позики, наскільки мені відомо, якщо позичальник у шлюбі він повинен отримати нотаріальне підтвердження згоди його дружини, але позичальник відмовляється це робити по особистим причинам і хоче скласти договір у "своєму нотаріусі" Чи є це порушенням яке потім призведе до того, що у позичальники будуть правові основи не повертати кошти?
Доброго дня!
Відповідь: Це не буде підставою не повертати кошти, але це може бути підставою для оскарження іншим з подружжя даного договору в судовому порядку.
Так, відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Тобто існує презумпція згоди на певний договір іншого з подружжя.
Однак, вказана норма, водночас передбачає, що дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Якщо сума позики буде суттєвою, то такий договір буде виходити за межі дрібного побутового, а отже може бути оскаржений в суді.
В той же час, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Аналогічні положення містяться і у ст. 369 Цивільного кодексу України.
Таким чином, у випадку укладення вами договору позики за відсутності письмової згоди іншого з подружжя, ви ризикуєте лише тим, що такий член подружжя в майбутньому зможе оскаржити цей договір і визнати його недійсним в судовому порядку.
Однак, в такому випадку матиме місце реституція (повернення до попереднього стану), що передбачає повернення вам наданих за договором коштів.
Так, ст. 216 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Водночас, рекомендую вам заключати договір у "нейтрального" нотаріуса і у договорі прописати, що позичальник засвідчує, що цей договір укладається з відома та за згоди другого з подружжя і що саме позичальник несе відповідальність за недотримання вказаної умови. Навіть можна прописати обов’язок позичальника повернути отримані кошти та сплатити додаткові штрафні санкції у випадку якщо інших з подружжя буде оскаржувати даний договір з підстав своєї необізнаності.
Додатково до відома деяка судова практика в подібних ситуаціях:
Постанова Верховного Суду від 11.02.2019 р. у справі № 308/2205/16-ц
Постанова Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14.09.2016 р. у справі № 220/702/15-ц.