Амортизації відповідно до ст. 138 ПКУ необоротний актив житлового фонду, який використовується в господарській діяльності

АКТУАЛЬНО НА 12.02.2018

 Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування наведено у п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
     Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.
     Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку (п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ).
     Згідно з п.п 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел:
     вартість гудвілу;
     витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;
     витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.
     Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку. 
     Відповідно до п. 1 ст. 380 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. 
     Згідно зі ст. 8 Житлового кодексу України від 30 червня 1983 року № 5464-Х переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. 
     Цією ж статтею визначено особливості переведення в нежилі житлових будинків різної належності та осіб, які можуть здійснювати таке переведення.
     Отже, приміщеннями, які використовуються для виробничих потреб, є спеціально призначені будинки та споруди, тому виробниче використання житлових будинків зумовлює переведення їх до нежитлових фондів.
     При цьому необоротний актив житлового фонду підпадає під визначення «невиробничого основного засобу» згідно з п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ, амортизація таких основних засобів у податковому обліку відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ не нараховується.