Здравствуйте, по Украинскому свидетельству о рождении у сына только мать, по свидетельству днр отец вписан, мать умерла, можно ли отцу установить отцовство в Украине онлайн находясь в Латвии, ребенку 14 лет. Есть свидетельство днр о рождении ребенка и о смерти матери. Отец биологический
Здравствуйте!
ВАМ НЕОБХОДИМО УСТАНАВЛИВАТЬ НЕ О ЦОВСТВО, А В СУДЕБНОМ ПОРЯДКЕ В УКРАИНЕ ПРИЗНАТЬ ДОКУМЕНТЫ ВЫДАННЫЕ В "ДНР" (СВИДЕТЕЛЬСТВО О РОЖДЕНИИ РЕБЕНКА И СВИДЕТЕЛЬСТВО О СМЕРТИ).
ПОДАТЬ ЗАЯВЛЕНИЕ В СУД МОЖНО ЧЕРЕЗ СЕРВИС "ЕЛЕКТРОННИЙ СУД", НО СКОРЕЕ ВСЕГО ВАМ НЕОБХОДИМО БУДЕТ НАНИМАТЬ АДВОКАТА (ОФОРМЛЯТЬ ДОВЕРЕННОСТЬ В ЛАТВИИ), КОТОРЫЙ БУДЕТ ЗАНИМАТЬСЯ ВАШИМ ДЕЛОМ В УКРАИНЕ.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсним і не створює правових наслідків.
Водночас - 07 травня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», яким, зокрема, ч.3 цієї статті - доповнено словами «крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану»
Так, у практиці Міжнародного суду ООН, питання про окуповані території сформульовані як «намібійські винятки» за якими: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
При цьому, у справіу справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) - ЄСПЛ констатував, що зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного.Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим.
Суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
До того ж - як вказав ВС КЦС - документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку ст. 315 ЦПК України.