Підзвітні особи – порядок звітування про використання коштів
Підзвітні особи зобов’язані звітувати про використання коштів, отриманих на відрядження або на господарські витрати.
Звітування полягає у складанні Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та поданні його до бухгалтерії підприємства.
Ціллю звітування є підтвердження підзвітною особою цільового використання коштів. Під час цього проводиться виявлення неоподатковуваних витрат та витрат, які підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО).
Неоподатковувані витрати - це витрати в межах норм, передбачених законодавством. Як правило, такі витрати відносяться на витрати в бухгалтерському та податковому обліку.
Оподатковувані витрати - це витрати, які:
Як правило, оподатковувані витрати здійснюються за рахунок прибутку.
При цьому необхідно забезпечити дотримання:
Підзвітні особи звітують про про використання коштів наступним чином.
Підзвітні особи згідно пп. 170.9.4 ПКУ можуть надавати звіт у паперовій або електронній формі (з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”).
Однак на практиці підзвітні особи надають звіт у паперовій формі. Це пов’язано з тим, що після підписання звіту підзвітною особою за допомогою електронного підпису, працівник бухгалтерії заповнює:
Але внесення такої інформації в документ, підписаний за допомогою електронного підпису, приводить до того, що звіт втрачає статус первинного документа.
Форма звіту затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2015 року № 841
(в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10 березня 2016 року № 350).
У загальному випадку відзвітуватися й надати всі підтвердні документи слід до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому підзвітна особа:
а) завершує відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти / електронні гроші під звіт.
У разі якщо під час відрядження чи виконання окремих цивільно-правових дій підзвітна особа застосувала для проведення розрахунків платіжний інструмент, включаючи корпоративний (бізнесовий) платіжний інструмент або особистий платіжний інструмент, чи його реквізити та списання коштів / електронних грошей за понесеними витратами здійснюється надавачем платіжних послуг пізніше дати, коли платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії, загальний місячний строк продовжують ще на один календарний місяць (пп. 170.9.3 ПКУ).
Обов’язковим подання звіту є в разі:
а) наявності оподатковуваного доходу з метою розрахунку суми податку;
б) використання готівки понад суму добових витрат (включаючи отриману із застосуванням платіжних інструментів).
У разі ж якщо під час відрядження або виконання окремих цивільно-правових дій платник податку застосував платіжні інструменти, включаючи корпоративні (бізнесові) платіжні інструменти або особисті платіжні інструменти, чи їх реквізити, для проведення розрахунків у безготівковій формі та/або для отримання готівки в межах суми добових витрат та за відсутності оподатковуваного доходу, звіт про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, не складається і не подається (пп. 170.9.4 ПКУ).
Підзвітні витрати не є об’єктом оподаткування лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.
До підтвердних документів належать:
Для відряджень неоподатковувані витрати складається із фактичних витрат на:
Не включають у дохід і “чайові”, але лише за умови, якщо їх суми включено до рахунка згідно із законами країни перебування.
Також не є доходом добові.
Їх розмір становить:
При цьому фактичну кількість днів перебування у відрядженні визначають згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).
Кабмін окремо визначає граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден / інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):
Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, яких направляють у відрядження підприємства, установи та організації, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначає КМУ. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати загально встановлену.
У загальному випадку не включають до оподатковуваного доходу платника податку будь-які витрати на відрядження за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця / сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких:
До суми перевищення не включають та не оподатковують документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів / електронних грошей, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, у встановлених межах, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.
Оподаткуванню підлягають кошти, видані понад установлені норми чи не підтверджені належним чином витрати.
За відсутності відповідних підтвердних документів до оподатковуваного доходу платника податку включають суму добових.
Для неоподатковуваності таким підтвердженням є:
Також включають до оподатковуваного доходу:
Оподаткування проводиться на загальних підставах.
Податковим агентом щодо таких виплат – є підприємство, що видає такі кошти.
Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) підзвітної особи за відповідний місяць, а в разі недостатності суми доходу – за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.
У разі коли підзвітна особа припиняє трудові або цивільно-правові відносини з підприємством, суму податку утримують за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку. У разі недостатності суми такого доходу непогашену частину податку включають до податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.
Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим унаслідок смерті платника податку чи визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення його судом померлим, таку суму утримують під час нарахування доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнають безнадійною до сплати.