Працевлаштування та оплати праці іноземців у підрозділі підприємства за межами України

ДОЗВІЛ НА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

Основним документом, що врегульовує це питання, є Закон № 3773-VI. Згідно з п.6 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 р. № 3773-VI, іноземець – це особа, яка не перебуває у громадянстві України та є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону роботодавці мають право на застосування праці іноземців на території України на підставі дозволу, який видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Таким чином, на нашу думку, працевлаштування іноземця в підрозділ української компанії, який розташовано за межами України, не потребує ніяких дозволів з сторони законодавства України.

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Заробітну плату іноземцям та особам без громадянства на території України нараховують та виплачують у гривнях (ст. 23 Закону про оплату праці).

Норми Закону Україні «Про валюту та валютні операції не містять заборони розрахунків в національній валюті за операціями з виплати заробітної плати фізичним особам-нерезидентам.

Більш того, пп.1 п. 117 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року N 5, безпосередньо передбачено, що «За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - нерезидентів здійснюються такі операції:

1) з оплати праці, державної допомоги та соціальних виплат, які здійснюються за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, та матеріальної допомоги працівникам, відшкодування витрат власних коштів у відрядженні, виплати авторських гонорарів, премій, призів, одержаних від юридичної особи - резидента та представництва юридичної особи - нерезидента [уключаючи готівкові кошти, одержані в Україні як авторська винагорода, за умови пред`явлення авторського договору (договору про передачу права на використання твору)]».

Враховуючи вищенаведене, вважаємо цілком за можливе здійснювати виплату заробітної плати іноземцю у національній валюті України шляхом перерахування на поточний рахунок в національній валюті, відкритий в українському банку.

При цьому слід врахувати вимоги п.71. Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затверджена постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. № 162:  «Фізична особа - резидент, яка виїжджає/виїхала на постійне місце проживання за кордон (до паспорта громадянина України / паспорта громадянина України для виїзду за кордон унесені відомості шляхом проставлення штампа / унесення інформації до безконтактного електронного носія про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання) і набуває/набула статусу нерезидента, закриває поточні рахунки, які були раніше відкриті їй як резиденту, і відкриває рахунки як фізична особа - нерезидент. Залишок коштів із рахунку фізичної особи - резидента перераховується на рахунок цієї фізичної особи, відкритий як нерезиденту».

Тобто, рахунок у банку повинен бути відкритий саме на фізичну особу – нерезидента.

ОПОДАТКУВАННЯ

Під час укладення договору, що передбачає виплату доходів нерезиденту, резидент (у цьому випадку – підприємство) зобов`язаний вказати у договорі ставку податку, що застосовується до таких доходів (пп. 170.10.3 ПКУ). Таким чином, у трудовому договорі з іноземцем резидент повинен указати, що доходи у вигляді заробітної плати оподатковуються ПДФО за ставкою 18% та ВЗ за ставкою 5%.

Якщо працівник був в трудових відносинах (на підставі наказу про прийняття на роботу, якщо окремий трудовий договір при цьому не укладався) ще в періоді, коли мав громадянство України, то для того, щоб виконувались вказані вимоги пп. 170.10.3 ПКУ, вважаємо за необхідне оформити окремий наказ по підприємству, в якому зазначити вказану вимогу з ознайомленням з цим наказом працівника. При цьому, на нашу думку, немає підстав припиняти трудові відносини звільненням та одночасним прийняттям знову працівника до штату підприємства, оскільки такої вимоги для подібних ситуацій у законодавстві України немає.

Нарахування ЄСВ на фонд оплати праці іноземців здійснюється на загальних підставах.