Курсовые разницы на транзитные суммы у посредников (экспедиторов): судебная практика

Какие особенности имеет налоговый учет курсовых разниц у посредников (экспедиторов)? Риски и судебная практика?

23.02.2018 13:58 4281

Консультация исполнителя

B2B Consult
Експерт
На портале: 6 лет
0 отзывов (0 +) (0 -)
Консультации: 511

АКТУАЛЬНО НА 20.11.2015


 Анализ норм законодательства.


C 01.01.2015 г. объектом налогообложения является прибыль с источником происхождения из Украины и за ее пределами, которая определяется путем корректировки (увеличения или уменьшения) финансового результата до налогообложения (прибыли или убытка), определенного в финансовой отчетности предприятия в соответствии с национальными положениями (стандартами) бухгалтерского учета или международными стандартами финансовой отчетности, на разницы возникающие в соответствии с положениями раздела  III НКУ (пункт 134.1.1 НКУ).


Третий раздел Налогового кодекса такого вида разниц, которые бы предусматривали корректировку бухгалтерского финрезультата на курсовые разницы по валютным операциям не содержит.


Следовательно, специальный налоговый учет курсовых разниц по посредническим операциям предприятию вести не нужно, и все курсовые разницы (как отрицательные, так и положительные), возникающие в хозяйственной деятельности предприятия для целей налогообложения, основываются на данных бухгалтерского учета, в соответствии с правилами П(С)БУ № 21.


Согласно пункта 4 П(С)БУ № 21 курсовая разница — разница между оценками одинакового количества единиц иностранной валюты при разных валютных курсах. Монетарные статьи — статьи баланса о денежных средствах, а также о таких активах и обязательствах, которые будут получены или оплачены в фиксированной (или определенной) сумме денег или их эквивалентов. Операция в иностранной валюте — хозяйственная операция, стоимость которой определена в иностранной валюте или которая требует расчетов в иностранной валюте


В соответствии с п. 8 П(С)БУ № 21 определение курсовых разниц по монетарным статьям в иностранной валюте проводится на дату баланса, а также на дату осуществления хозяйственной операции в ее пределах или по всей статье (в соответствии с учетной политикой). Для определения курсовых разниц на дату баланса применяется валютный курс на конец дня даты баланса. При определении курсовых разниц на дату осуществления хозяйственной операции применяется валютный курс на начало дня даты осуществления операции. Предприятие может осуществить перерасчет остатков на конец дня по монетарным статьям в иностранной валюте, по которым в течение дня осуществлялись хозяйственные операции с применением валютного курса, установленного на конец этого дня.


Курсовые разницы от пересчета денежных средств в иностранной валюте и других монетарных статей об операционной деятельности отражаются в составе прочих операционных доходов (расходов).


Как видно из норм стандарта 21 курсовые разницы определяются по всем монетарным статьям без всяких оговорок, следовательно, в доходах и расходах предприятия учитываются все курсовые разницы, включая и определенные по транзитным суммам у экспедиторов и других посредников (комиссионеров).


Единственное исключение из общих правил учета курсовых разниц, касается курсовых разниц, которые возникают при пересчете обязательств учредителей при формировании уставного капитала, которые отражаются не в доходах/ расходах предприятия, а в составе дополнительного капитала ( п. 8 П(С)БУ № 21).


 


Анализ позиции налоговых органов.


В письме налоговиков за 2012год (письмо ГНСУ от 31.12.2012 г. N 8319/0/61-13/15-5215) относительно курсовых разниц от перерасчета операций, выраженных в иностранной валюте, задолженности и иностранной валюты у посредников (к которым, в частности, можно отнести экспедиторов и судовых агентов), указано, что предприятие-комиссионер при наличии задолженности перед комитентом или покупателем, выраженной в иностранной валюте, обязано учитывать в составе своих доходов (положительное значение курсовых разниц), а убыток (отрицательное значение курсовых разниц) учитывать в составе своих расходов.


Иными словами, налоговики считают, что предприятия – посредники (в частности, комиссионеры, агенты, экспедиторы) должны в налоговом учете отражать курсовые разницы по транзитным операциям.


Следует отметить, что в Единой базе налоговых знаний налоговики высказывают противоположную точку зрения, согласно которой посредники (агенты) не учитывают в налоговом учете курсовые разницы по операциям в пределах посреднических договоров.


Так согласно выводов высказанных в Единой базе налоговых знаний в категории102,13:


«оскільки іноземна валюта, отримана (придбана), оплачена (продана) у межах договорів комісії (доручення тощо) не враховується для визначення об’єкта оподаткування комісіонера (повіреного, агента тощо), то немає підстав для відображення таким платником податку відповідних курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти, а також операцій із придбання/продажу такої валюти. Відповідні відображення здійснюються в податковому обліку комітента (довірителя тощо)».


С таким выводым налоговиков из базы ЗИР согласиться нельзя поскольку Налоговым кодексом прямо не предусмотрено, как учитываются курсовые разницы по посредническим операциям в налоговом учете, но в тоже время, есть норма, согласно которой в налоговом учете не предусмотрены корректировки на курсовые разницы, следовательно они отражаются по правилам бухучета. Отсюда можно сделать вывод, что поскольку в бухучете курсовые разницы у посредника отражаются, то, следовательно, они должны отражаться и в налоговом учете.


В мае 2015 г. контролирующие органы в своем письме от 05.05.2015 г. N 16030/7/99-99-19-07-02-17 «О разъяснении по вопросам налогообложения налогом на прибыль операций в иностранной валюте», с целью однозначного понимания вопросов отражения в налоговом учете операций по расчетам в иностранной валюте до 01.01.2015 г., приходят к однозначному выводу, что определенные по правилам бухгалтерского учета курсовые разницы от перерасчета операций, выраженных в иностранной валюте, задолженности и иностранной валюты для целей налогообложения налогом на прибыль признаются доходами и/или расходами в отчетном периоде их возникновения в соответствии с требованиями Кодекса.


Обращаем внимание, что в данном письме, каких либо ограничений относительно налогового учета курсовых разниц не оговорено, это еще раз подтверждает, что отрицательные и положительные курсовые разницы у посредника отражаются в налоговом учете на общих основаниях по принципам бухучета и должны отражаться и в налоговом учете.

 

Анализ судебной практики.


Также имеющаяся на данный момент судебная практика подтверждает наше мнение о том, что в налоговом учете расходов и доходов учитываются все курсовые разницы, (как отрицательные, так и положительные) возникшие по правилам бухгалтерского учета. Суды в своих решениях приходят к выводу, что именно курсовые разницы, признанные по правилам бухгалтерского учета, должны отражаться в составе доходов и расходов плательщика налога на прибыль, как этого требует п.153.1.3 НКУ, даже если сама сумма операции не подлежит отражению в налоговом учете (Постановление Запорожского окружного административного суда от 07.2015г. № 808/5569/14; Решение Высшего административного суда Украины от 27.10.2015г. № К/800/6992/15 и др.).


 


Вывод.


Таким образом, на основании норма раздела 3 Налогового кодекса как до января 2015г., так и после экспедиторы имеют право отражать в налоговом учете отрицательные и положительные курсовые разницы по посредническим операциям (транзитным суммам по операциям, выполняемых исполнителям, которые экспедитор перевыставляет заказчикам), в связи с тем, что такие курсовые разницы отражаются в доходах (расходах) в бухгалтерском учете в соответствии с П(С)БУ № 21.


 


Письма контролирующих органов и судебная практика прилагаются.


 


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ


ЛИСТ


від 31.12.2012 р. N 8319/0/61-13/15-5215


Операції з розрахунками в іноземній валюті регулюються нормами п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України. Відповідно до цих норм доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати - за курсом, що діяв на дату її отримання.


Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.


Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.


При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.


На підставі викладеного, підприємство-комісіонер за наявності заборгованості перед комітентом або покупцем, вираженої в іноземній валюті, зобов'язано прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховувати у складі своїх доходів, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) враховувати у складі своїх витрат.





Заступник Голови



А. Ігнатов


  


ГОСУДАРСТВЕННАЯ ФИСКАЛЬНАЯ СЛУЖБА УКРАИНЫ


ПИСЬМО


от 05.05.2015 г. N 16030/7/99-99-19-07-02-17




Главным управлениям ГФС в областях и г. Киеве
Межрегиональному главному управлению ГФС - Центральному офису по обслуживанию крупных плательщиков



О разъяснении по вопросам налогообложения налогом на прибыль операций в иностранной валюте


Государственная фискальная служба Украины с целью однозначного понимания вопросов отражения в налоговом учете операций по расчетам в иностранной валюте до 01.01.2015 г. сообщает следующее.


Налогообложение операций с расчетами в иностранной валюте осуществляется в соответствии с п. 153.1 ст. 153 Налогового кодекса Украины (далее - Кодекс) в редакции, действовавшей до 01.01.2015 г.


Определение курсовых разниц от перерасчета операций, выраженных в иностранной валюте, задолженности и иностранной валюты осуществляется в соответствии с положениями (стандартами) бухгалтерского учета. При этом прибыль (положительное значение курсовых разниц) учитывается в составе доходов плательщика налога, а убыток (отрицательное значение курсовых разниц) учитывается в составе расходов плательщика налога (подпункт 153.1.3 пункта 153.1 статьи 153 Кодекса).


Учет операций в иностранной валюте регулируется Положением (стандартом) бухгалтерского учета 21 "Влияние изменений валютных курсов", утвержденным приказом Министерства финансов Украины от 10.08.2000 г. N 193 и зарегистрированным в Министерстве юстиции Украины 17.08.2000 г. за N 515/4736 ( далее - П(С)БУ N 21).


Пунктом 4 П(С)БУ N 21 определено, что курсовая разница - это разница между оценками одинакового количества единиц иностранной валюты при разных валютных курсах.


В налоговом учете положительное значение курсовых разниц, определенное в соответствии с п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Кодекса, банковским учреждением включается в состав дохода от операционной деятельности, другими плательщиками налога - в состав прочих доходов.


В соответствии с положениями п. 137.4 ст. 137 Кодекса датой получения доходов, которые учитываются для определения объекта налогообложения, является отчетный период, в котором такие доходы признаются в соответствии с этой статьей, независимо от фактического поступления денежных средств (метод начислений), определенных с учетом норм этого пункта и статьи 159 этого Кодекса.


Налоговые расходы по операциям в иностранной валюте формируются в соответствии с требованиями пп. "а" п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Кодекса и относятся к прочим операционным расходам, которые включаются в состав расходов в периоде, в котором они были осуществлены (п. 138.5 ст. 138 Кодекса).


То есть определенные по правилам бухгалтерского учета курсовые разницы от перерасчета операций, выраженных в иностранной валюте, задолженности и иностранной валюты для целей налогообложения налогом на прибыль признаются доходами и/или расходами в отчетном периоде их возникновения в соответствии с требованиями Кодекса.


Учитывая изложенное, обязываю начальников главных управлений ГФС в областях, г. Киеве и Межрегионального главного управления ГФС - Центрального офиса по обслуживанию крупных плательщиков довести это письмо до сведения плательщиков налога и подчиненных подразделений, обеспечить учет требований письма при проведении контрольно-проверочной работы и апелляционных процедур и приведение в соответствие собственных разъяснений.


Обращаю внимание начальника Главного управления ГФС в Николаевской области на недопущение предоставления налоговых консультаций, противоречащих требованиям действующего налогового законодательства. Поручаю срочно отозвать письмо Главного управления ГФС в Николаевской области от 25.02.2014 г. N 1004/7/14-29-15-02-16 "Об отрицательных курсовых разницах". Об отзыве уведомить плательщиков и подчиненные подразделения.





И. о. Председателя



М. В. Мокляк


  


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ


У Х В А Л А


І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И


27 жовтня 2015 року                                  м. Київ                              К/800/6992/15


                                                                                                                        


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді:          Маринчак Н.Є.Цвіркун Ю.І.розглянувши в порядку письмового провадження


касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області


на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р.


та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 р.


у справі № 814/780/14


за позовом Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»


до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області


про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень


В С Т А Н О В И В :


Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (далі - позивач, ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.


Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 05.03.2014 р. № 0000072200 та від 05.03.2014 р. № 0000082220.


Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 р. постанову   Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. залишено без змін.


У касаційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.


Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.


ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.12 р. по 31.12.12р., за результатами якої складено акт від 12.02.2014 р. №72/22-00/09794409.


В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст.198  Податкового кодексу України.


На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000072200 від 05.03.2014 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 672904,00 грн. - основного платежу та 836452 грн. - штрафні санкції; №0000082220 від 05.03.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  на 93850,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 46925,00 грн.


Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.


Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та устатті 139 цього Кодексу.


У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.


Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.


У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.


Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.


Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.


Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.


Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).


За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.


Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.


Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.


Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договори поставки від 14.11.2012 року, від 27.09.2012 року з ТОВ «Зерноконсалтсервіс», згідно якого позивач зобов'язувався прийняти товар визначений у специфікаціїї, комплекти склоблоків, комплекти рамок на склоблоки.


Крім того, позивачем було укладено договори з ПП «Юг Ін вест» від 15.11.2012 року, 03.09.2012 року про поставку позивачу запасних частин.


28.07.2010 р. позивачем було укладено договір з ПП ВКФ «Промзварка», згідно якого позивач придбав авіаційні вироби до літаків.


Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі, специфікаціями тощо.


Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.


З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.


Також, як встановлено судами, згідно з умовами договорів комісії від 30.01.2012 року, 20.05.2010 року, 09.02.2011 року, укладеними між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекпорт» (Комісіонер) та ДП «НАРП» (Комітент), Комітент зобов'язується відшкодовувати витрати, які здійснив Комісіонер в забезпечення виконання доручення. Усі витрати Комісіонера відображаються в його звіті, який складається та подається Комітенту в письмовій формі з наданням підтверджуючих документів.


Виконання зазначених договорів підтверджено звітом комісіонера №1 від 31.05.2012 р. про виконання умов договору комісії №USE -16.2-19-D/K - 12 від 30.01.2012 р., звітом комісіонера №8 від 25.12.2012 року про виконання умов договору комісії №USE-16.5-83-D/К-10 від 09.02.2011року, звітом комісіонера №5 від 26.12.2012 року про виконання умов договору комісії №USE-17.3-19-D/К-11 від 09.02.2011 року, актами виконаних робіт щодо надання агентських послуг за межами митної території України на загальну суму.


Відповідно до підпункту «в» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України оплата комісійної винагороди торговим агентам (агентської винагороди) включається до витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, наданням послуг.


Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що агентська винагорода обґрунтовано була віднесена позивачем до складу витрат на збут в повному обсязі без врахування 4 відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).


Щодо витрат від операційної курсової різниці на суму 1050300 грн., що було включено до складу інших витрат по рядку 06.4 «Інші витрати» податкової декларації за 1 квартал 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.


Згідно з п.153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.


Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 N 193 (далі - П(С)БО-21), визначено, що курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Також, згідно з пп. 7 - 8 П(С)БО-21 курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу в іноземній валюті.


За даними бухгалтерського обліку підприємства згідно журналів-ордерів і відомостей станом на 01.03.12 року по рахункам бухгалтерського обліку рахується: по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» по ДП «Укрінмаш» (договір ДП-4/94 від 03.06.08) - дебіторська заборгованість на суму 414208 дол.США або 3237216,05 грн.; по рахунку 6812 «Розрахунки за авансами одержаними в іноземній валюті» по «Іmtrес Аvіаtіоп СО LTD» (договір ДП-4/95 від 03.06.08) - кредиторська заборгованість на суму 416796,50 дол.США або 2278151,40 грн.


У відповідності до постанови від 14.03.12р. у справі №23/461 Київського апеляційного господарського суду в зв'язку з тим, що відбулось повне зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами комісії позивача від 03.06.08 №4/94- Д та №4/95-Д на суму 414208 дол.США, провадження у справі було припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.


Враховуючи викладене, за даними бухгалтерського обліку позивача згідно журналів-ордерів і відомостей за березень 2012 року по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» по ДП «Укрінмаш» (договір ДП-4/94 від 03.06.08) та по рахунку 6812 «Розрахунки за авансами одержаними в іноземній валюті» по «Іmtrес Аvіаtіоп СО LTD» (договір ДП-4/95 від 03.06.08) здійснено взаємозалік заборгованості (дебет рахунку 6812 кредит рахунку 362 на суму 414208 дол. США або 3287516 грн.).


Згідно бухгалтерської довідки у березні 2012 року за правилами П(С)БУ 21 "Вплив змін валютних курсів", враховуючи різниці між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах, позивачем відображено від'ємну курсову різницю по дебету рахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці» та кредиту рахунку 6812 «Розрахунки за авансами одержаними в іноземній валюті» на суму 1050299,68 грн. (3287516 - 2237217).


З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що витрати від операційної курсової різниці правомірно включені позивачем до складу інших витрат по рядку 06.4 «Інші витрати» податкової декларації за 1 квартал 2012 року.


Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.


За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 р. залишенню без змін.


На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд


У Х В А Л И В:


         1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі                        м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.


           2.Постанову  Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 р. залишити без змін.


           3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236  238 Кодексу адміністративного судочинства України.


Головуючий суддя                                                                             О.В. Вербицька


Судді                                                                                                    Н.Є. Маринчак


                                                                                                             Ю.І. Цвіркун


  


      

Якщо подобається, тисни кнопку
Не нашли ответа на свой вопрос? Тогда задайте платный или бесплатный вопрос
Підписуйтесь на B2BConsult.ua в соціальних мережах!
І будьте в курсі правових, податкових, фінансових новин України, а також нашого сервісу!

Підписатися в Facebook

Підписатися в Instagram

Підписатися в Telegram