Коротка відповідь на ваше питання така: право на встановлення пам’ятника має особа, яка поховала померлого та отримала «на руки» свідоцтво про поховання.
Тепер детально:
в Україні діє Закон «Про поховання та похоронну справу». До цього Закону затверджено Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання. У другому пункті Переліку вказано «поховання тіла померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого».
Однак буває таке, що у волевиявленні померлого немає вказівки на виконавця або останній відмовився від покладеного на нього обов’язку. За таких обставин поховання здійснюють родичі померлого або інша особа, яка зобов’язалась поховати померлого.
Відтоді ця особа стає «замовником» поховання та на підставі свідоцтва про смерть укладає договір з ритуальною службою на організацію та проведення поховання.
Крім згаданого Переліку існує Порядок утримання кладовищ, в п. 2.11 якого зазначено:
«після здійснення поховання Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання видається відповідне свідоцтво про поховання, яке дає право на встановлення намогильної споруди в межах могили, вирішення питання про проведення підпоховання, облаштування місця поховання, здійснення інших дій, які не суперечать чинному законодавству».
п. 2.13 цього Порядку передбачено перелік документів, які подаються до ритуальної служби або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення намогильної споруди. До них включено:
оригінал свідоцтва про смерть похованого,
свідоцтво про поховання або в разі його відсутності письмову згоду користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання) на встановлення намогильної споруди;
документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату реалізації;
реквізити виконавця намогильної споруди.
Підсумовуючи викладене можна дійти висновку: якщо молодша сестра і замовила виготовлення пам’ятника, але не надасть адміністрації кладовища оригінал свідоцтва про смерть похованого та свідоцтво про поховання (або письмову згоду особи, якій таке свідоцтво видане) – адміністрація кладовища не зобов’язана «забезпечити безперешкодний доступ на територію кладовища транспортного засобу, на якому перевозиться намогильна споруда, визначена у документі».