Який штраф за непризначення взагалі відповідальної особи по електрогосподарству?
І якщо оплатити штраф і все-одно не призначити – чи буде додаткове покарання?
Якими документами і пунктами регулюється дане питання?
Доброго дня!
1) Який штраф за непризначення взагалі відповідальної особи по електрогосподарству? - прямої відповідальнсті, в тому числі у вигляді штрафу, за це непередбачено. Однак, у разі відсутності на підприємстві особи, відповідальної за електрогосподарство, експлуатація електроустановок забороняється. При невиконанні цієї вимоги відповідальність за технічно грамотну та безпечну експлуатацію електроустановок несе керівник підприємства.
При цьому, статтею 44 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що працівники, винні в порушенні законодавства про охорону праці, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та матеріальну відповідальність у випадках і в порядку згідно з чинним законодавством.
Кримінальна відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці:
Застосовується за вчинення осудною особою, яка досягла віку, з якого настає така відповідальність, суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
У Кримінальному кодексі передбачена відповідальність за такі види злочинів, пов’язані з невиконанням правил з безпеки праці:
Згідно зі ст. 271 КК за порушення вимог нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, настає відповідальність у вигляді: штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.
Статтею 271 КК охоплюється порушення загальних правил охорони праці, які передбачені відповідними нормативно-правовими актами, зокрема й відомчими, а також актами підприємств, які забезпечують безпеку осіб, пов’язаних із виробництвом.
Під виробництвом розуміється будь-яка діяльність підприємства чи громадянина-суб’єкта підприємницької діяльності, в основі функціонування якої лежить праця людини, спрямована на одержання суспільно-корисного результату.
Прикладом порушення вимог з охорони праці за цією статтею може бути:
Порушення спеціальних правил безпеки, які стосуються виконання робіт підвищеної небезпеки, кваліфікуються за ст.ст. 272—275 КК.
Адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці:
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність настає, якщо відповідні порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності (ст. 9 КУпАП).
За адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і безпеки виробництва цим Кодексом встановлено адміністративну відповідальність у випадках:
Зокрема, ч. 5 ст. 41 КУпАП встановлено, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці тягне за собою накладення штрафу на працівників в розмірі від чотирьох до десяти НМДГ.
За таке саме правопорушення на посадових осіб підприємств незалежно від форм власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності накладається штраф від двадцяти до сорока НМДГ.
У разі порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві передбачено накладення штрафу на посадових осіб підприємств, фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, і на фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, від двадцяти до п’ятдесяти НМДГ (ч. 6 ст. 41 КУпАП).
Відповідно до ст. 231 КУпАП право щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони праці та накладання адміністративних стягнень покладено (залежно від правопорушення та розміру передбачуваного стягнення) на:
Також уповноважені на те посадові особи вказаних органів мають право складати протоколи про скоєння таких правопорушень (ст. 255 КУпАП).
Потрібно мати на увазі, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при правопорушенні, яке триває, — не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу підвідомчі суду.
У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження (ст. 38 КУпАП).
Матеріальна відповідальність працівників за порушення вимог охорони праці:
Питання з притягнення працівників до матеріальної відповідальності за порушення законодавства з охорони праці та безпеки виробництва врегульовано ст.ст. 130—138 глави ІХ Кодексу законів про працю України.
Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.
Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.
Зверніть увагу! Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності (ст. 130 КзПП).
Згідно зі ст. 138 КЗпП для притягнення працівника до матеріальної відповідальності власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 КзПП, тобто що шкода була заподіяна підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника під час виконання покладених на нього трудових обов’язків.
Стягнення з керівників підприємств та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищого в порядку підлеглості органа (ст. 136 КзПП).
Що стосується питання дисциплінарної відповідальності, то загальний порядок її застосування врегульований ст.ст. 139–152 глави Х Кодексу законів про працю України.
2) І якщо оплатити штраф і все-одно не призначити – чи буде додаткове покарання? - повторюсь, що штрафу саме за непризначення особи, відповідальної за електрогосподарство, не передбачено. Відповідальність настає лише за порушення законодавства про охорону праці.
При цьому, у статтях Кримінального кодексу розмір штрафу визначається кратно неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу XX Податкового кодексу України, якщо норми законів містять посилання на НМДГ, то використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Вказаною статтею Податкового кодексу податкову соціальну пільгу визначено у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум у розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлено з 1 січня 2022 року у розмірі 2684 грн.
Таким чином, неоподаткований мінімум доходів громадян для розрахунку при застосуванні санкцій відповідно до норм кримінального і адміністративного законодавства з січня 2022 року становить 1342 грн.
Дещо зупинюся на питанні призначення особи, відповідальної за електрогосподарство.
Так, керівник підприємства зобов’язаний забезпечити утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів. Це передбачено п. 1.3.1 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 № 4 (далі — ПБЕЕС), а також пп. 1.3 — 1.9 розділу ІV Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (далі — ПТЕЕС), затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 № 258.
З цією метою керівник підприємства повинен:
Розпорядчий документ щодо призначення особи, відповідальної за електрогосподарство, та особи, яка буде її заміщати, видається після успішної перевірки знань з питань технічної експлуатації електроустановок, пожежної безпеки і охорони праці та присвоєння цим особам ІV групи з електробезпеки для обслуговування електроустановок на напругу до 1 кВ або V групи з електробезпеки для обслуговування електроустановок на напругу понад 1 кВ.
Вимагається, щоб особа, відповідальна за електрогосподарство споживача, мала не тільки відповідну групу з електробезпеки та освіту за відповідним напрямом (спеціальністю) електротехнічного або електромеханічного профілю, а й стаж роботи за цим напрямом, зокрема:
Якщо споживачем використовуються електроустановки II та III категорій з надійності електропостачання на напругу до 1 кВ, допускається, як виняток, призначати особу, відповідальну за електрогосподарство споживача, з числа працівників, які мають групу з електробезпеки не нижче ІV та стаж роботи:
У разі економічної недоцільності створення електротехнічної служби (відділу, групи) електроустановки споживача передаються за договором на обслуговування спеціалізованій організації.
Також керівник споживача може призначати особу, відповідальну за електрогосподарство, для своїх структурних підрозділів.
За наявності у споживача посади головного енергетика обов’язки особи, відповідальної за електрогосподарство, як правило, покладаються на нього. Також допускається покладання виконання обов’язків особи, відповідальної за електрогосподарство, на заступника головного енергетика.
Споживачам, у яких встановлена потужність електроустановок не перевищує 10 кВ, заступника особи, відповідальної за електрогосподарство, можна не призначати.
У споживачів, які належать до населення і є власниками електроустановок на напругу понад 1 кВ, особа, відповідальна за електрогосподарство, не призначається, проте експлуатація електроустановок допускається у разі, якщо власник має V групу з електробезпеки або він уклав договір про надання послуг щодо обслуговування цих електроустановок з електропередавальною або спеціалізованою організацією.
ПТЕЕС також передбачено, що особу, відповідальну за електрогосподарство, можуть не призначати споживачі, які мають один несекціонований ввідно-розподільний пристрій напругою до 380 В та електрогосподарство, яке складається з електропобутових і освітлювальних приладів, що розміщені в приміщеннях без підвищеної небезпеки і не перебувають у вибухо- та пожежонебезпечних зонах. Відповідальним за виконання функцій щодо організації технічної і безпечної експлуатації таких електроустановок та умов електроспоживання є керівник споживача після проведення йому електропередавальною організацією інструктажу з питань технічної експлуатації електроустановок споживачів у обсязі, що відповідає ІІ групі з електробезпеки.
Успіхів!
дякую Вам!!! :)