Доброго дня у мене таке питання,я на протязі 4 місяці займав у знайомого гроші на суму 100000гр він скидував мені на карту приват банка,40000гр я віддав налічними але не було свідків.Тепер знайомий каже що я йому нічого не віддав і що я шляхом обману брав в нього гроші!Що мені робити і як не попасти під статтю 190 шахрайство?
Доброго дня!
Перш за все, в даному випадку слід звернута увагу на фактичні обставини, а саме.
Ваш знайомий зі своєї банківської картки перерахував на Вашу банківську картку грошові кошти у сумі 100000грн.
Суму у розмірі 40000грн. Ви повернути готівкою.
Жодних документів із Вашим знайомим Ви не оформляли, тобто відсутні розписки про отримання грошових коштів у борг, а також їх повернення.
Підтвердити реальним доказом можна лише банківські операції і все. При цьому, також є фактом, що перерахування відбувалось протягом 4 місяців. Все інше жодних доказів немає – є лише припущення.
Таким чином виходить, що Ваш знайомий не має доказів того, що грошові кошти Ви отримали від нього в борг, як і Ви не маєте доказів того, що повернули йому частину грошових коштів.
Ваш знайомий заявляє, що це обман, але на чому ґрунтується його твердження, якщо Він добровільно, без будь-якого примусу із своєї власної картки протягом 4 місяців перераховував Вам грошові кошти? Лише на припущенні!
С таким самим успіхом Ви можете стверджувати, що він перераховував Вам грошові кошти за певні послуги, або роботу. Таке могло бути? Так. Проте, це також є припущенням.
Шахрайство – це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Для того, щоб мало місце шахрайство Ваш знайомий, так само як і поліція, має довести ту обставину, що його протягом 4 місяців обманювали. Але як, у який спосіб? Якщо Він все робив на власний розсуд і за доброю волею.
Слід звернути увагу, що Ви не заперечуєте того факту, що взяли кошти у борг. Тобто добросовісно визнаєте існування між вами усної угоди про позику, яка укладена між вами шляхом перерахування коштів з картки на картку.
В даному випадку правовідносини, що склалися є цивільно-правовими, а не кримінальними, оскільки згідно Цивільного кодексу України фізичні особи (громадяни) маю право на укладання між собою будь-яких угод та з будь-якими умовами встановленими на власний розсуд, тобто мають право на здійснення цивільних правочинів не заборонених законом, а позика законом не заборонена.
Так, відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до положень статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Згідно положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається, цивільне законодавство дозволяє фізичним особам позичати один одному грошові кошти у спосіб і порядок вибраний ними на власний розсуд.
Єдиною вимогою на підтвердження такого правочину має бути розписка.
Таким чином, виходить, якщо Ви власноруч напишете своєму знайомому розписку на отримання від нього грошових коштів у борг, то припиняться будь-які підстави вважати, що мало місце обман, або шахрайство.
Якщо припустити, що Ваш знайомий звернеться в поліцію із заявою про шахрайство, а Ви надасте поліції копію своєї розписки, то поліції нічого не залишиться, як закрити справу і написати, що між Вами існують цивільно-правові стосунки, а не кримінальні.
За таким, я Вам раджу написати таку розписку із зазначенням в ній факту повернення Вами коштів у розмірі 40000грн., якій відбувся, зробити з неї копію і віддати Вашому знайомому. А оригінал залишити у себе, поки між вами не владнаються усі стосунки.
Якщо Ви так зробите, то написання Вашим знайомим заяви до поліції вже буде введенням в оману правоохоронних органів.
Ще додатково напишу стосовно суду. Чекайте.