Я знаходжусь в ЗСУ. В момент офіцер зібрав списки і передав в інший батальйон для формування підрозділу. Перед виїздом на позиції поставили запитання:
«Якщо хтось відчуває що не може їхати на передову - кажіть зараз!»
Якщо я відмовляюсь, і мене лякають військовим юристом, сізо і тюрмою - то навіщо перед цим ставили запитання!?
Допоможіть розібратися в цій ситуації, що мене чекає, що мені загрожує? Я відмовився їхати на передову, я не підготовленний і не піхотинець, при чьому я можу виконувати будь які інші завдання. На разі я продовжую нести службу.
Добрий вечір.
Відповідно до Кримінального кодексу України Вам загрожує відповідальність за статтею 402 Кримінального кодексу. У даному випадку необхідно встановлювати, чи був наказ, який Ви відмовились виконувати законним.
Відповідно до ст 402. ("Непокора") Кримінального кодексу України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text) встановлено, непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу - карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно вчинено групою осіб або спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.
4. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Примітка. Під бойовою обстановкою в розділі XIX цього Кодексу слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником. Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою.
Відповідно до ст 403. ("Невиконання наказу") Кримінального кодексу України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text) встановлено,
1. Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.
2. Те саме діяння, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.";
Застосувавати 403 КК України не вбачаю можливість, оскільки відсутні тяжкі наслідки, тому Вам загрожує ст.402 КК України "Непокора".
Непокора - це відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу. Невиконання наказу - це невчинення дій, які підлеглий зобов'язаний виконати згідно з виданим йому наказом, або вчинення заборонених наказом дій, а також несвоєчасне чи неповне виконання наказу.
Згідно зі ст. 39 Кримінального Кодексу України "Крайня необхідність"
1. Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
Згідно зі ст. 41 Кримінального Кодексу України наказ або розпорядження є законними в таких випадках:
1) якщо відданий у належному порядку. Під належним порядком варто розуміти порядок віддання (видання) наказів, встановлений законом або підзаконними нормативно-правовими актами. В усіх випадках обов'язковим елементом порядку віддання наказу є дотримання тієї його форми, якої вимагає законодавство, а в разі віддання наказу в письмовій формі - його підписання уповноваженою на це службовою особою;
2) якщо відданий відповідною особою в межах її повноважень. Під вжитими в ст. 41 словами «відповідною особою» варто розуміти орган або службову особу, до компетенції яких належать питання, що вирішуються в наказі. Наказ не повинен виходити за межі того обсягу повноважень, якими наділені орган чи службова особа, що його віддають. Якщо наказ відданий із явним перевищенням повноважень, які мають відповідна службова особа чи орган, такий наказ не вважається законним, а особа, яка його виконала, підлягає за це відповідальності на загальних підставах (ч. 4 ст. 41 КК України). Наказ є обов'язковим для виконавця, якщо, по-перше, він відданий службовою особою чи органом виконавцеві, який відповідно до законодавства повинен виконувати наказ унаслідок свого підпорядковування по роботі чи службі або з інших підстав, а по-друге, дії, вчинення яких вимагає той, хто віддав наказ, входять до кола трудових чи службових обов'язків виконавця;
3) який за змістом не суперечить чинному законодавству;
4) якщо не пов'язаний із порушенням конституційних прав і свобод людини й громадянина.
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно кримінально протиправний наказ або розпорядження.
Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними та для його кваліфікації значення не мають. Проте якщо наказ не виконаний із мотивів його явної незаконності, то відповідальність виключається .
У результаті розгляду вироків суду з кримінальних проваджень щодо злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), передбачених ст. ст. 402 та 403 КК України, можна зазначити, що суди більшості областей України призначають покарання за злочини, передбачені ч. 1 ст. 402 КК України, з урахуванням ст. 69 КК України; за злочини, передбачені ч. 3 ст. 402 КК України, призначають суб'єкту злочину покарання у виді позбавлення волі та в силу ст. ст. 75, 76 КК України звільняють особу від відбування призначеного покарання, встановивши їй іспитовий строк.
Таким чином, для правильного розмежування та юридичної кваліфікації цих злочинів необхідно достовірно й точно встановити, яке ставлення суб' єкт має до наслідків, що настали, у який період було вчинено кримінальне правопорушення та чи наявні обставини, що виключають злочинність діяння, передбачені ст. ст. 39 і 41 КК України.
Згідно статті 60 Конституції України, Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно статті 62 Конституції України,Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно статті 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Слід звернути увагу, що Ви зазначаєте - "мене лякають військовим юристом, сізо і тюрмою", поки немає кримінального провадження такі заходи, як тримання під вартою(сізо) застосуватись не можуть, поки немає вироку суду щодо визнання Вас винним позбавлення волі неможливе(тюрма).
Тобто, якшо військова частина надіслала повідомлення про вчинення кримінального провадження, то буде відкрито кримінальне провадження за ст. 402 ККУ, однак, саме відкриття провадження не веде одразу до покарання, оскільки буде здійснюватись досудове розслідування по факту, при наявності доказів прокурор вручить підозру, а потім справу передадуть до суду, та у судових засіданнях буде вирішуватись питання про притягнення до відповідальності, однак на кожному етапі повинні встановити чи є склад злочину та чи не був наказ незаконим.
У Вашому випадку, якщо у Вас не проводилось належне навчання, зокрема поводженні зі зброєю, строєвій, Вашій посаді(якщо посада(спеціальність) потребує) та військовій справі, наказ може бути визнаний незаконним. Крім того, необхідно дивитись на інші обставини проходження служби та порушення з боку військової частини та командування. Також, якщо Ви є обмежено придатним до військової служби(однак зазначу, що повинно бути зазначено "обмежено придатний до військової служби", тобто ВЛК, що проведена у мирний час не є доказом) або є захворювання для визнання Вас таким, це буде сприяти визнання наказу незаконним, оскільки обмежено придатні не підлягають відправленню у бойову частину згадно п.20.3(20.4) Положення про ВЛК(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text).
Також, просто відмовлятись я не раджу, раджу написати пояснення у формі рапорту, що КК не підлягають до застосування, та посилатися на наявну на обставину, після якої Ви згодні будете на переведення на передову, наприклад У Вашому випадку навчання, та зазначити, що Ви згодні проходити служби та вважаєте, що будете корисним у частині при виконання інших завдань.
Також, Ви повині відмовлятись від показань стосовно себе відповідно до ст.63 Конституції України, а у разі відкриття провадження(оголошення підозри) обовязково зверніться до адвокату.
Якщо у Вас виникнуть додаткові питання можете звертитися на пошту lexfirmgp@gmail.com або за допомогою месенджерів(0951856806).
Дякую за звернення, буду вдячний за відгук.
Юрист дуже професійний. Все розкладає детально та по полицях. Дуже задоволений, дуже вдячний!!!