Защита чести и достоинства

Вітаємо!

Діюче українське законодавство визначає, що інформацією є будь-які відомості  або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. При цьому не важливо, чи були фактично збережені або відображені такі відомості, достатньо наявності самої можливості їх збереження або відображення.

Закон надає будь-якій фізичній особі право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. В Україні діє принцип свободи слова, що передбачає право людини вільно висловлювати свої думки.

При цьому, безумовно, існують певні обмеження, оскільки право особи на свободу слова має реалізовуватися таким чином, щоб не було порушено прав та законних інтересів інших осіб. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються.

Недостовірною є інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності – неповні або перекручені.

У випадку, коли про особу та (або) членів її сім’ї поширено недостовірну інформацію, така особа має право на звернення до суду з позовом про визнання поширеної інформації недостовірною, видалення такої інформації, про її спростування, а також має право на відповідь та на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди.

Такий спосіб захисту порушеного права, як зобов’язання публічного вибачення, який досить часто використовується позивачами при зверненні до суду, не є законодавчо визначеним способом захисту порушеного права і такі позовні вимоги не задовольняються судами.

Під правом на спростування слід розуміти право вимагати від особи, яка поширила недостовірну інформацію, визнання цієї інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення неправдивої інформації.

Під правом на відповідь слід розуміти право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення її прав.

Не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості оціночні судження. До таких, за винятком образи чи наклепу, відносяться висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується позивача;

в) поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності;

г) поширена інформація порушує особисті немайнові права, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Слід зазначити, що останній елемент вказаного складу правопорушення є   найголовнішим для задоволення позову, адже численними є випадки, коли особі відмовляють у задоволенні позову у зв’язку з тим, що не було порушено право на повагу до честі і гідності.

Треба зазначити, що факт поширення недостовірної інформації певною особою (тою, до якої власне пред’явлено позов) має бути доведений особою, якою пред’явлено позов.

В вашому випадку, наскільки описана ситуація дозволяє зробити висновок, немає підстав для застосування порушення права на повагу до честі та гідності. 

Сусід має право звернутися до суду, але необхідно враховувати усі описані вище підстави. 

Спори у ціх категоріях справ не прості, оскільки дуже важко довести порушення саме цього права.