Право на спілкування батька з дитиною

Доброго дня.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно до ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Вирішення батьками питання про виховання дитини регулюється  частиною 3 ст. 157 Сімейного кодексу України,відповідно до якої, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»,   батько і  мати  мають  рівні  права  та  обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На  кожного  з  батьків  покладається однакова відповідальність за виховання,  навчання і розвиток дитини.  Батьки або особи,  які їх замінюють,   мають   право   і   зобов'язання  виховувати  дитину, піклуватися  про  її  здоров'я,  фізичний,  духовний  і  моральний розвиток,  навчання,  створювати  належні  умови  для  розвитку її природних здібностей,  поважати гідність дитини,  готувати  її  до самостійного життя та праці.

Згідно ст.. 15 Закону України  «Про охорону дитинства»,  дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання  з  ними  регулярних  особистих  стосунків  і прямих контактів.

Частиною 1ст.  159  Сімейного кодексу України встановлено про те, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до законодавства України коли зачипаються інтереси неповнолітньої дитини участь органів опіки та піклування є обов’язковою.

У Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року вказується, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 55 Цивільного кодексу України передбачено, що опіка і піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов’язки. Інтереси таких осіб захищають, зокрема, органи опіки та піклування.

Згідно п.4. ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Частиною 5 ст. 19 Сімейного кодексу України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Таким чином, для реалізації свого права на спілкування з дитиною, якщо з матерю немає можливості домовитися про час та місце спілкування з дитиною, Вам необхідно :

1. Звернутися до органів опіки та піклування за місцем реєстрації дитини із заявою про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та зобов’язання матері дитини дотримуватися графіку зустрічей. За результатами розгляду Вашої заяви орган опіки та піклування виносить відповідний висновок.


2. Звернутися до суду з позовною заявою до матері про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та зобов’язання не перешкоджати у спілкуванні з дитиною та  дотримуватися графіку зустрічей. Орган опіки та піклування в такій категорії справ виступає в якості третьої особи, який зобов’язується надати висновок  до суду  із встановленим графіком зустрічей.

У разі задоволення судом Вашої позовної заяви, Ви маєте право звернутися  до державного виконавця з відповідною заявою про виконання рішення суду та виконавчим листом, виданий судом, та рішення суду буде виконуватися  згідно до Закону України «Про виконавче провадження».

З повагою,

Адвокат Бекало М.І.