Уявна чи необхідна оборона

Доброго дня. 

Говороти про те що, ваші дії є необхідною обороною є не правильним, оскільки в більшості випадків протиправні дії як такі що вчинені стані необхідної оборони кваліфікуються у випадку, якщо посягання здійснюється саме на законні інтереси особи яка вчинила такі дії з метою припинення або запобогання такому посяганню та за умови, що посягання відповідно до вимог КК України можна розцінити таким яке вже настало або перебувало впроцесі вчинення. (ст. 36 КК України) 

Приклад відмежування уявної від необхідної оборони яскраво наведений в справі 902/751/12. Залишу посилання на остаточне рішення по справі https://reyestr.court.gov.ua/Review/63217779 

В вашому випадку мало місце уявна оборона оскількм реального вичинення криміанльного чи іншого значного правопорушення в діях особи якій ви заподіяли шкоду не було. 

Відповідно до ст. 35 КК України уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення. 

Наводжу приклад судової практики застосування ст. 35 КК України

Ухвала ВСУ від 20.01.2009 року по справі №5-4168км08;

Ухвала ВСУ від 26.07.2007 року по справі №5-3042к07;

Ухвала ВСУ від 21.01.2010 року по справі №5-158км10.

Доказами наявності обставноки, яка давала вам достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і що ви не усвідомлювали і не могли усвідомлювати помилковості свого припущення, можуть бути свідки які можуть описати в цілому подію, показання хлопця (потерпілого) дівчини до якої він ліз у вікно, ваші покази з детальним описом обставин. Окрім наведеного, матиме значення час коли настала подія, зовнішній вигляд потерпілого та його фізичний стан, також той факт, що ви також проживаєте в цьому гуртожитку. Всі наведені деталі підтвердженні належними доказами можут вплинути на оцінку обставноки стороною обвинувачення та її сприйняття вами, та як наслідок уявна оборона може виключити відповідальність за ваші дії. 

Якщо в же має місце досудове розслідування, то бачу три шляхи розвитку подій:

1. Збираєте докази та подаєте слідчому на підтвердження факту що ви діяли в стані уявної оборони (через адвокта проводите опитування можливих свідків, подаєте клопотання слідчому про їх допит, можливо десь є камери які зафіксували подію). Ви як сторона досудового розслідування має те на це право і якщо доказів для застосування ст. 35 КК України буде достатньо ви отримаєте виправдувальний вирок.

2. Враховуючи, що правопорушення передбачене ст. 125 КК України відноситься до злочинів приватного обвинувачення, то ви можете домовитись з потерпілим про примирення відшкодувавши йому заподіяні збитки (оплатити лікування або відшкодувати кошти на лікувння) або просто домовитьсь про те що він відмовиться від обвинувачення за певну суму компенсації. У випадку відмови його від обвинувачення відповідно до ст. 26 КПК Укрїани кримінальне провадження підлягає закриттю.

3. Третій шлях найнегативніший, коли слідство пійде шляхо відхилення версії про уявну оборону і ви не зможете домовитись. То в такому випадку вас можуть визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України що тягне за собою судимість та карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Необхідно звернути увагу що відповідно до ст. 75  КК України якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Для цього достатньо надати позитивно характеризуючі докази та визнати вину та щиро розкаятись повідомивши про це  в судовому засідані.

Але це самий негатиіний варіант хоча і реальний, але приналежному захисту маловірогідний. 

Бажаю успіху.