Звільнення з вини роботодавця по ст 38

Стосовно вашого питання можемо повідомити наступне

Згідно статті 38 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.

Відповідно до ст.31 КЗпП роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. 

Згідно із частиною 3 статті 38 КЗпП працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП є порушення роботодавцем трудового законодавства або умов трудового договору. Водночас для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП, він може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Тобто, частина 3 ст.38 КЗпП передбачає право працівника звільнитися за власним бажанням у разі порушення з боку работодавця трудового законодавства або умов трудового договору. 

До обов’язкових умов трудового договору належать:

- місце роботи — найменування підприємства, об’єкт, ділянка, куди приймається працівник;

- трудова функція працівника — обов’язки і права працівника. 

- умови оплати праці;

- режим робочого часу;

- строк трудового договору (у разі укладення трудового договору на певний строк).

До трудового договору можуть бути внесені зміни такі як - переведення працівника на іншу роботу; істотні умови праці (систем та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, суміщення професій).

До порушення трудового законодавства, зокрема, належать:

- виплата заробітної плати;

- незаконне звільнення;

- порушення умов та строків розрахунку з працівником при звільненні та інше.

Отже, мається на увазі порушення саме зазначених вище умов договору та норм трудового законодавства.

Це загальні норми законодавства, які регулюють питання звільненення з ініціативи працівника. Але, у вашому випадку, умови трудового договору, передбачені законодавством,  не змінювались, отже не були порушені трудові прововідносини.

Наказ - це розпорядчий документ. У вашому випадку - це наказ з основною діяльності від 20.12.2021р. При цьому до видання наказу № 390 від 20.12.21р. існував наказ  з основною діяльності № 352 від 12.11.21р. Тобто, цей наказ по суті був чинним на підприємстві, лише був у грудні викладений у новій редакції. 

Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що порушень з боку работодавця трудового законодавства та умов трудового договору, не було. Але, Ви маєте право, у разі незгоди з діями работодавця та небажанням працювати далі на підприємстві, звільнитися за власним бажанням за ст.38 КЗППУ.

Звільнення за власним бажанням відповідно до норм ст. 38 Кодексу законів про працю України може бути двох видів:

звільнення з поважних причин;

звільнення без поважних причин.

У першому випадку працівник не зобов’язаний повідомляти роботодавця про звільнення за два тижні.

У випадку звільнення без поважних причин працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про наступне звільнення письмово за два тижні відповідною заявою.

Якщо будуть додаткові питання- звертайтесь.

Успіхів Вам!