; ;

Якщо граничний термін сплати податку припадає на вихідний день або святковий, то тепер можна платити на наступний день

Якщо граничний термін сплати податку припадає на вихідний день або святковий, то термін сплати переноситься на наступний робочий день. Прямо така норма не передбачена в ПКУ, але тепер вона може застосовуватись на підставі рішення Верховного суду України від 12 квітня 2019 року (справа №809/1577/17).

09.10.2019 12:18 43

Консультація виконавця

Крапку в цьому спірному питанні поставив Верховний Суд, а згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

ВС застосував положення Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах. Відповідно до ст. 5 Конвенції, якщо день, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них. А згідно з п. 3.2: якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Нагадаємо також, що Верховний Суд постановою від 09 червня 2015 року у справі № 21-18а15, підтвердив, що у разі якщо останній день граничного строку подання податкової декларації припав на вихідний або святковий день і через це був перенесений на найближчий наступний операційний (банківський, робочий) день, то 10-денний строк сплати податку за поданою декларацією починає відлічуватися від дня після фактичного (тобто перенесеного) останнього дня подання (однак, це стосується податків, які сплачуються за результатами декларування, а також не стосується ПДВ внаслідок окремих правил його сплати).

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2019 року

Київ

справа №809/1577/17

адміністративне провадження №К/9901/47717/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Шипуліної Т.М.,  Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопродвін" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопродвін" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопродвін" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009654002 від 07 листопада 2017 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 8100,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки положення 

Податкового кодексу України (далі - 

ПК України) не забороняють збільшення граничних строків сплати податку у випадку, якщо кінцева дата такої сплати припадає на вихідний або святковий день, а тому здійснення позивачем сплати податкового зобов'язання з акцизного податку, граничний строк сплати якого припав на вихідний день, у перший робочий день не може вважатися податковим правопорушенням; наведене узгоджується й з положеннями Європейської конвенція про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0009654002 від 07 листопада 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Екопродвін" визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 8100,00 грн.

Приймаючи таке рішення, суд з врахуванням положень пункту 

49.20 статті 

49, пункту 

57.1 статті 

57, пункту 

56.21 статті 

56 ПК України, а також вищезазначеної Конвенції прийшов до висновку про недопущення Товариством порушення строку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з акцизного податку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При цьому апеляційний суд зазначив про безпідставність посилань позивача та суду першої інстанції на пункт 

49.20 статті 

49 ПК України, оскільки останній регулює питання, пов'язані з поданням податкової декларації, а не сплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання, а відтак контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0009654002 від 07 листопада 2017 року про притягнення позивача до відповідальності у виді штрафу.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення апеляційного суду скасувати з підстав, що вже наводились ним в позовній заяві, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що відповідачем на підставі підпунктів

19-1.1.1,

19-1.1.2 пункту

19-1.1 статті

19, підпункту

20.1.4 пункту

20.1 статті 

20, підпункту

75.1.1 пункту

75.1 статті

75 та статті

76 ПК України проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з акцизного податку, за результатами якої складено акт №9620/09-19-40-00/39801514 від 13 жовтня 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством на один день встановленого пунктом

57.1 статті

57 ПК України строку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з акцизного податку, зокрема, у розмірі 81000,00 грн., оскільки граничний строк його сплати закінчився 30 жовтня 2016 року, а зобов'язання було сплачено 31 жовтня 2016 року.

На підставі акту перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення №0009654002 від 07 листопада 2017 року, яким зобов'язало Товариство сплатити штраф у розмірі 8100,00 грн. за порушення строків сплати податкового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

В частині 2

статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені 

Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту

16.1.4 пункту

16.1 статті

16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - 

ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту

36.1 статті

36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 

38.1 статті 

38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до 

статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом пункту 

46.1 статті 

46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього 

Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункти 

49.1 та 49.2 статті 

49 ПК України).

Згідно із п.п.

49.18.1 та п.п.

49.18.2 п.

49.18 ст.

49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Як закріплено в пункті 

223.2 статті 

223 ПК України платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому 

статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 

54.1 статті 

54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом пункту 

57.1 статті 

57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом.

Зазначена норма кореспондується з підпунктом 

222.1.1 пункту 

222.1 статті 

222 ПК України, згідно з якою суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (пункт 

126.1 статті 

126 ПК України).

Податковий кодекс України не містить застережень щодо строку сплати податку у разі якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день.

Водночас в Європейській конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16 травня 1972 року, підписаній державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 визначено, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін "diesadquem" означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Згідно з пунктом 

56.21 статті 

56 ПК України у разі коли норма цього  

Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього 

Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судами встановлено, що суму податкового зобов'язання з акцизного податку в розмірі 81000,00 грн. з граничним терміном сплати до 30 жовтня 2016 року Товариство сплатило 31 жовтня 2016 року, оскільки останній день строку припав на вихідний день (30 жовтня 2016 року - неділя).

Враховуючи наведене, за встановлених судами у даній справі обставин здійснення позивачем сплати податку у перший робочий день після вихідного, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про недопущення ним порушення правил сплати (перерахування) податку та відсутність підстав для притягнення до відповідної відповідальності за це.

Відповідно до частин 1 та 4 

статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі 

статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 

341, 

345, 

349, 

352, 

355, 

356, 

359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопродвін" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року скасувати, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

Т.М. Шипуліна

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду

Якщо подобається, тисни кнопку