Договори у шлюбі та вирішення спору за борг
Чоловік ОСОБА 1 уклав договір позики з ОСОБОЮ 3 і не повернув грошові кошти у сумі 50000 доларів США. Позика бралася на будівництво будинку для проживання сім’ї, проте у розписці про її отримання цього зазначено не було. ОСОБА 3 звернувся із позовом про стягнення боргу як до чоловіка так і до його дружини, обґрунтовуючи позов тим, що боргові зобов’язання у обох відповідачів як у подружжя спільні, а відповідальність за їх невиконання солідарна. Дружина ОСОБА 2 заперечувала проти позову, оскільки вона не знала і відповідно не давала дозволу на укладення договору позики. Вирішіть спір.
Консультація виконавця
Доброї ночі.
По перше, я, скоріше за все, знайшов рішення Верховного Суду із якого зроблена ця задача: https://ukrainepravo.com/law-practice/practice_court/vs-roz-yasnyv-koly-vidpovidalnist-podruzhzhya-za-dogovorom-maye-buty-solidarnoyu/ .
Якщо задача із цього рішення, то й відповідь, на мою думку, має бути як у рішенні.
Водночас, моя думка щодо описаної ситуації є наступною.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов:
1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї;
2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника).
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Водночас, із умов задачі вбачається, що «Дружина ОСОБА 2 заперечувала проти позову, оскільки вона не знала і відповідно не давала дозволу на укладення договору позики», якщо:
- дружина не знала про позику і не давала згоду на її укладення;
- чоловік заперечить проти того, що договір укладено в інтересах сім’ї та гроші використано в інтересах сім’ї;
- позивач не надасть доказів того, що гроші були використані в інтересах сім’ї та дружина знала про договір і дала згоду;
То, на мою думку, у задоволенні позову до дружини слід відмовити, а у в частині вимог до чоловіка – задовольнити.
Буду вдячний за відгук.
Бажаю Вам всього найкращого!
