Здравствуйте. Есть несколько вопросов по поводу свободного времени и отпусков домой во время прохождения службы по мобилизации.

1) Ситуация следующая: Призывались мы все в одной области и часть в которую нас призвали находится там же, а находимся мы сейчас в другой области. Проблема в том, что у нас есть возможность выходить в город. И мы туда выходим, но не надолго, а только определенное количество человек и только в магазин, на почту и обратно. Хотя по городу и в парках гуляют люди из других частей и у них проблем с этим нет. Попытки выяснить у "местных начальников" что-то по поводу: почему так, а нет как у людей?". Приводят только к ругани и бессмысленным ответам вроде: 1) а вот как люди в полях стоят, а вы тут. . .; 2) вот у начальства из части и спрашивай (но проблема в том что их здесь нет). Да и когда они к нам приезжали, тоже действовали такими же методами: ерунды понарассказывали и уехали.
Некоторым удавалось "выпросить" выйти на сутки или двое. Потом нам навешали очередной лапши на уши и мы сидим дальше.
Ни с каким графиком и режимом нас никто не ознакамливал. Даже не знаю, есть ли он.
Вопрос: что с этим всем можно поделать и чтобы нас перестали держать за идиотов? Может можно куда-то на них пожаловаться?

2) Тоже не менее интересная ситуация с вопросом: "създить" домой. Как я и говорил выше мы все из одной области, а находимся сейчас в другой. В других ротах люди ездиют домой. И когда такой пример привели "местным начальникам", нам стали рассказывать про то, что мы в другой области ( в отличии от тех людей), про сложность паролей (граничащей на уровне дифференциальных уравнений) - они якобы разные в каждой области, что якобы мы не сможем блок посты пересекать. И последующими рассказами, что если бы мы служили в своей области - тогда пожалуйста, домой бы ездили. Хотя недавно у человека умер родственник и его отпустили домой. Подробностей не знаю, но он вроде ездил на общественном транспорте и ни каких проблем.
Вопрос все тот же: что с этим можно поделать что бы нам перестали рассказывать чушь, держать за идиотов и добиться своего?
Заранее спасибо.

10.06.2022 18:12 3489

Консультація виконавця

Андрей Карпенко
Адвокат Київ
У сервісі: 3 роки
146 відгуків (146 +) (0 -)
Консультацій: 738

Здравствуйте!

1.

ЯКЩО ВИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ ТО ВАША ДІЯЛЬНІСТЬ РЕГЛАМЕНТУЄТЬСЯ СТАТУТАМИ ЗСУ.

МОБІЛІЗОВАНІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ РОЗМІЩУЮТЬСЯ В КАЗАРМАХ.

Стату́ти Збро́йних Сил Украї́ни (також розмовне військо́ві стату́ти) — це зведення законів, положень і правил військової служби, на основі яких проходять повсякденне життя, виховання, навчання, бойова діяльність військ; у них роз'яснюється, як воїн має нести військову службу і навчатися військовій справі, якими морально-бойовими якостями він повинен володіти, щоб бути надійним і вмілим захисником країни.

Статути зобов'язують військовослужбовців сумлінно виконувати військовий обов'язок, накази командирів та начальників, старанно вивчати військову справу, бойову техніку і зброю. Положення і вимоги статутів є обов'язковими для всіх військовослужбовців Збройних Сил України.

Законами України затверджені такі статути Збройних Сил України:

Військовослужбовці у взаємовідносинах керуються Статутом внутрішньої служби.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text

ВСТУП

Цей Статут визначає загальні права та обов’язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов’язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).

Обов’язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

4. Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

5. Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

6. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров’я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов’язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

7. Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - головний сержант роти.

8. Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

14. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

18. Військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.

19. Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

22-1. Командир (начальник) в умовах особливого періоду, в тому числі в умовах воєнного стану чи бойовій обстановці, з метою затримання військовослужбовця, який вчиняє діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, пов’язаного з непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням бойових позицій та визначених місць дислокації військових частин (підрозділів) у районах виконання бойових завдань, має право особисто застосовувати заходи фізичного впливу без спричинення шкоди здоров’ю військовослужбовця та спеціальні засоби, достатні для припинення протиправних дій.

{Частина перша статті 22-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}

У бойовій обстановці командир (начальник) може застосувати зброю чи віддати підлеглим наказ про її застосування, якщо в інший спосіб неможливо припинити кримінальне правопорушення, при цьому не заподіюючи смерті військовослужбовцю.

{Частина друга статті 22-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}

У разі якщо дозволяють обставини, командир (начальник) перед застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів або зброї повинен голосом чи пострілом угору попередити про це особу, проти якої можуть бути застосовані такі заходи.

{Статут доповнено статтею 22-1 згідно із Законом № 158-VIII від 05.02.2015}

26. Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

{Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1420-IV від 03.02.2004, № 2124-IX від 15.03.2022}

27. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

28. Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

29. За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

30. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов’язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов’язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

35. Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв’язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

36. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

37. Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов’язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

58. Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров’я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

{Частина перша статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1420-IV від 03.02.2004, № 205-IX від 17.10.2019}

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

59. Командир (начальник) зобов’язаний:

проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об’єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);

{Абзац статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками);

знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями;

131. Військовослужбовці, які проходять строкову військову службу та військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, курсанти військових навчальних закладів, крім матросів і старшин, які перебувають на кораблях, розміщуються в казармах, а ті, що проходять військову службу за контрактом, - у службових жилих приміщеннях.

Звільнення з розташування військової частини

216. Військовослужбовці строкової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.

217. Військовослужбовці строкової служби, які не мають дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на чергове звільнення, користуються правом на звільнення з розташування військової частини. При цьому звільнення військовослужбовців здійснюється в такій черговості, щоб це не призводило до зниження рівня бойової готовності військової частини та якості бойового чергування.

Військовослужбовці строкової служби звільняються з розташування військової частини командиром роти у визначені командиром військової частини дні й години та у встановленому ним порядку. Одночасно з підрозділу може бути звільнено не більш як 30 відсотків особового складу. Військовослужбовці рядового складу першого року служби одержують право на звільнення з розташування військової частини після прийняття ними Військової присяги. У суботу та передсвяткові дні тривалість звільнення не може бути більшою за добу, а в неділю і свята - до початку вечірньої перевірки. За дозволом командира батальйону командир роти може дати військовослужбовцю дозвіл на звільнення через поважну причину і в інші дні тижня після навчальних занять до відбою або до ранку наступного дня (але не пізніше ніж за 2 години до початку занять).

Дозвіл на звільнення дається почергово. Черговість звільнень контролюється заступниками командирів взводів.

218. За дозволом на звільнення військовослужбовець звертається до свого безпосереднього командира (начальника). Наприклад: "Товаришу (пане) сержанте, прошу дати мені дозвіл на звільнення до 23-ї години".

Заступники командирів взводів подають старшині роти для доповіді командирові роти підписані командиром взводу списки на звільнення військовослужбовців рядового і сержантського складу строкової служби.

218. За дозволом на звільнення військовослужбовець звертається до свого безпосереднього командира (начальника). Наприклад: "Товаришу (пане) сержанте, прошу дати мені дозвіл на звільнення до 23-ї години".

Заступники командирів взводів подають старшині роти для доповіді командирові роти підписані командиром взводу списки на звільнення військовослужбовців рядового і сержантського складу строкової служби

219. У визначений час черговий роти шикує військовослужбовців, які мають дозвіл на звільнення, і доповідає старшині роти. Старшина роти перевіряє їх за списком, а також їхній зовнішній вигляд, знання ними правил поведінки у громадських місцях, наявність військових квитків і видає їм записки про звільнення. Черговий роти вносить їх прізвища до книги обліку звільнених, складає список і представляє звільнених черговому частини (додатки 12 і 13).

220. Після повернення із звільнення військовослужбовці доповідають черговому роти про повернення, здають йому записки про звільнення і доповідають своєму безпосередньому командирові (начальникові). Наприклад: "Товаришу (пане) сержанте, рядовий Сергієнко зі звільнення прибувзауважень не мав (чи мав таке-то зауваження від такого-то)".

Якщо військовослужбовець повертається до підрозділу після відбою, він доповідає лише черговому роти.

Черговий роти зазначає у книзі обліку звільнених час повернення військовослужбовців зі звільнення, доповідає черговому частини про повернення звільнених і здає записки про звільнення старшині роти.

221. Військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, мають право перебувати поза розташуванням військової частини у вільний від служби час за умови одночасної відсутності не більш як 30 відсотків загальної кількості військовослужбовців певної категорії.

222. Курсанти 1-2 курсів звільняються із розташування військово-навчального закладу у порядку, встановленому для військовослужбовців строкової служби. Курсанти старших курсів звільняються за рішенням командирів (начальників) військово-навчального закладу після закінчення навчальних занять і обов'язкових годин самостійної роботи, визначених розпорядком дня.

2.

Во время прохождения военной службы военнослужащие имеют право на отпуск. Перечень отпусков регулируется Законом Украины «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей» (далее — Закон), в частности статьей 10-1 этого закона и разделом VIII «Отпуск» Положения о прохождении гражданами Украины военной службы в ВСУ от 10.12.2008 г.  № 1153/2008.

Отпуск по семейным обстоятельствам и другим уважительным причинам. В военное время предоставляются только такие отпуска.

Предоставляется во время особого периода с сохранением денежного обеспечения (п. 18 ст. 10-1)

Продолжительность отпуска во время особого периода — не более 10 дней по решению командира воинской части (п. 8 ст. 10-1 Закона).

Причины предоставления отпуска по семейным обстоятельствам:

1) заключение им брака;

2) тяжелого состояния здоровья или смерти родных по крови или по браку;

а) жены (мужа), отца (матери), отчима (мачехи), сына (дочери), пасынка (падчерицы), родного брата (родной сестры) военнослужащего, отца (матери) супругов или лица, на воспитании которого находился военнослужащий;

б) других родных;

3) пожара или другого стихийного бедствия, постигшего семью военнослужащего или лиц, указанных в подпункте 2 настоящего пункта

4) в других исключительных случаях, когда присутствие военнослужащего в семье необходимо, по решению командира (начальника) воинской части.

Как видим, перечень обстоятельств не является исчерпывающим, поэтому другие семейные и уважительные обстоятельства могут быть также основанием для предоставления данного вида отпуска по решению командира воинской части. Необходимость такого вида отпуска должно быть подтверждено документально, что подтверждает факт возникновения конкретного вида семейных обстоятельств.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Зразок рапорту: https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B...

3.

Зверніться за допомогою до адвокатів ЗСУ:

https://armyinform.com.ua/2022/05/17/general-valerij-zaluzhnyj-ponad-100-zvernen-vid-vijskovyh-opraczyuvaly-za-misyacz-advokaty-volontery/

Якщо подобається, тисни кнопку
Не знайшли відповіді на своє запитання? Тоді поставте платне або безкоштовне запитання
Підписуйтесь на B2BConsult.ua в соціальних мережах!
І будьте в курсі правових, податкових, фінансових новин України, а також нашого сервісу!

Підписатися в Facebook

Підписатися в Instagram

Підписатися в Telegram