Чи являюсь природним до служби у воєнний час без бойового досвіду з грижею попереку хребта L4-L5 l5s1 , та аномаліїя кимерлі

Доброго дня!

Визначити вашу придатність за станом здоров’я до військової служби можуть лише лікарі, оскільки тільки вони мають необхідні знання та кваліфікацію. Відповідно до пункту 3.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008  № 402, кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.

Тому, перед проходженням ВЛК за направленням військкомату, раджу звернутися до державного чи приватного закладу охорони здоров'я та отримати заключення лікаря-невропатолога.

Абзацом 3 частини першої статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Отже, для отримання відстрочки ВЛК повинна визнати Вас тимчасово непридатним до військової служби за станом здоров’я

РОЗКЛАД хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/conv#...​):

ПОЯСНЕННЯ щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/conv#...​):

Стаття 64

До пункту "а" належать:

інфекційний спондиліт з частими (два та більше разів на рік) загостреннями, значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності;

травматична спондилопатія (хвороба Кюммеля);

спондилолізний спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше ніж наполовину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом;

деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз шийного відділу хребта, що супроводжуються функціональною нестабільністю II-III стадій (зміщення тіл хребців більше 3 мм під час функціональних проб) та вертебробазилярною недостатністю;

деформуючий спондильоз і міжхребцевий остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта, що супроводжуються глибокими пара- та тетрапарезами з порушеннями функцій сфінктерів, із синдромом бокового аміотрофічного склерозу, а також поліомієлітичним, каудальним, судинним, компресійним, вираженим больовим синдромом та статокоординаторними порушеннями після тривалого (не менше 3 місяців) стаціонарного лікування без стійкого клінічного ефекту;

фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози IV ступеня) з різкою деформацією грудної клітки (реберний горб та інше) та значним порушенням функції зовнішнього дихання III ступеня за рестриктивним типом.

До пункту "б" належать:

остеохондропатії хребта (кіфози, структурні та неструктурні сколіози III ступеня) з помірною деформацією грудної клітки та порушенням функції зовнішнього дихання II ступеня за рестриктивним типом;

інфекційний спондиліт з нечастими загостреннями (1 раз на рік та рідше);

поширений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців у кожному з відділів хребта) деформуючий спондильоз II ступеня та міжхребцевий остеохондроз з множинними масивними клювоподібними розростаннями в ділянці міжхребцевих сполучень та полірадикулярним синдромом без стійкого клінічного ефекту після повторних (два та більше разів на рік) стаціонарних лікувань;

спондилолізний спондилолістез II ступеня (зміщення на половину поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом;

стан після вилучення міжхребцевого диска (для обстежуваних за графою I Розкладу хвороб).

До пункту "в" належать:

фіксовані викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією трьох та більше хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 3 мм і більше);

обмежений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз з больовим синдромом;

спондилолізний спондилолістез I ступеня (зміщення на 1/4 поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом.

Ознаками клінічного прояву остеохондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта - випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу. Больовий синдром повинен бути підтверджений неодноразовими зверненнями по медичну допомогу та лікуванням. Тільки сукупність клінічних та рентгенологічних ознак обмеженого деформуючого спондильозу або міжхребцевого остеохондрозу в поєднанні з неврологічними розладами дають підставу для застосування пункту "в" цієї статті щодо військовослужбовців за контрактом, які оглядаються за графами II-III Розкладу хвороб.

Для незначного порушення функції хребта характерні рухові та чутливі порушення, які проявляються неповною втратою чутливості в зоні одного невроміра, втратою або зниженням сухожилкового рефлексу, зниженням м'язової сили окремих м'язів кінцівки при загальній компенсації її функції.

До пункту "г" належать:

нефіксовані викривлення хребта не більше 10° та остеохондропатичний кіфоз (кінцева стадія захворювання);

ізольовані явища (ураження не більше двох міжхребцевих дисків або тіл хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючого спондильозу або міжхребцевого остеохондрозу (у тому числі поодинокі грижі Шморля та протрузії міжхребцевих дисків) без порушень функцій.

Характер патологічних змін хребта повинен бути підтверджений багатовісьовими навантажувальними, функціональними рентгенологічними, а за необхідності - іншими сучасними (КТ, МРТ) дослідженнями. Ступінь сколіозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному та в горизонтальному положеннях, на підставі виміру кутів сколіозу (за методикою Ліппмана - Коба): I ступінь - 1-10°, II ступінь - 11-25°, III ступінь - 26-50°, IV ступінь - більше 50° (за В.Д. Чакліним).

Як бачите, статтею 64 не передбачено такого висновку як "тимчасова непрацездатність". Тому отримати відстрочку не вийде, а для повного звільнення від мобілізації потрібно мати висновок ВЛК про непридатність з виключенням з військового обліку.

Відповідно до пункту 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008  № 402, постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

У разі незгоди з висновком ВЛК оформленим постановою, така може бути оскаржена до ВЛК вищого рівня або до суду (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення).

Для оскарження постанови ВЛК до ВЛК вищого рівня або безпосередньо до Центральної ВЛК потрібно подати заяву, у якій зазначити причини перегляду постанови. Крім цього, до заяви варто додати документи, видані ВЛК, рішення якої оскаржується. За наявності можна також надати результати попередніх медичних досліджень.

За наслідками розгляду заяви може бути прийняте рішення про проведення повторного або контрольного медичного огляду з метою остаточного вирішення питання щодо придатності до військової служби.

Другим способом оскарження постанови ВЛК є звернення до суду адміністративної юрисдикції. Для цього необхідно подати позовну заяву до окружного адміністративного суду.

Оскарження в судовому порядку постанови ВЛК є способом, який може бути реалізованим незалежно від того чи оскаржувалась така постанова до ВЛК вищого рівня чи ні.

Водночас від обраного алгоритму дій залежатиме не лише момент отримання остаточного висновку від такого оскарження, а й строки звернення з позовною заявою до адміністративного суду, зокрема:​​

• у разі попереднього застосування досудового порядку – строк на судове оскарження становитиме 3 місяці, який починає свій перебіг із дня вручення відповідного рішення за результатами розгляду заяви щодо оскарження постанови;
• у разі оскарження постанови ВЛК безпосередньо до суду – строк для звернення становить 6 місяців із дня, коли особа дізналася про вчинення правопорушення, тобто з дня винесення відповідної постанови ВЛК (ст. 122 КАС України).

Пам’ятайте, що звернення з позовною заявою до суду щодо оскарження постанови ВЛК, не зупиняє її виконання.

Отож, рішення ВЛК (у формі постанови) є чинним та підлягає виконанню, поки рішенням суду не буде визнано його протиправність.

Дискусійним на практиці є питання забезпечення позову в такій категорії справ.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Забезпечення позову сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зазначені в ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову є оцінними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необхідно враховувати обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям ст. 150 КАС України. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Така правова позиція міститься, зокрема, у постанові ВС від 21.11.2018 у справі 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі 826/10936/18.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Законодавство передбачає можливість подання заяви про забезпечення позову при зверненні до суду проте заявнику слід ретельно обґрунтовувати свою позицію для задоволення судом такої заяви.

В Ухвалі Чернівецького окружного адміністративного суду про забезпечення адміністративного позову від 02.09.2022 справа №600/3008/22-а зазначено: «Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову про зупинення дії оскаржуваних в цій справі Постанови та Довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 за №№756 від 01.08.2022 щодо його придатності до військової служби та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії організаційно-розпорядчого та адміністративно-господарського значення, спрямованих на реалізацію зазначених Постанови та Довідки.

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову заявник зазначив, що згідно оскаржуваних в цій справі Постанови та Довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 за №№756 від 01.08.2022 він є придатним до несення військової служби. Однак, з указаним заявник не погоджується, оскільки внаслідок отриманих поранень його стан здоров’я значно погіршився та фактично унеможливлює подальше несення ним військової служби.

Зазначав, що у зв’язку із вкрай негативним станом свого здоров’я, яке виражено в неможливості пересування внаслідок вогнепального поранення стопи, одержання внаслідок контузії двобічної післятравматичної нейросенсорної приглухуватості першого ступеня зі стійким зниженням слуху та стабільною тенденцією щодо погіршення стану його здоров’я, у разі подальшого виконання покладених раніше на нього обов`язкiв вiйськовослужбовця за посадою кулеметника, він не в змозі витримати такi фiзичні навантаження, що може призвести до летального кінця його життя.

З урахуванням наведеного, заявник зазначив про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки наявні ознаки існування очевидної небезпеки заподіяння смертельної шкоди його здоров`ю та життю до ухвалення рішення у даній справі або шкоди його правам та інтересам позивача і не вжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом. …

З матеріалів справи встановлено, що згідно оскаржуваних в цій справі Постанови та Довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 за №№756 від 01.08.2022, заявник є придатним до подальшого несення військової служби.

Поряд з цим, в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт отримання поранення заявником під час несення військової служби у зоні бойових дій та стан його здоров’я.

У зв’язку з наведеним, позивач і звернувся до суду з позовом у цій справі про визнання нечинними оскаржуваних Постанови та Довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 за №№756 від 01.08.2022, оскільки вважає, що отримані ним поранення та фактичний стан його здоров’я на момент прийняття оскаржуваних рішень фактично унеможливлює несення ним військової служби.

Наведене, на переконання суду, свідчить про існування підстав для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, суд звертає увагу, що вжиття такого заходу забезпечення позову не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваних Постанови та Довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 за №№756 від 01.08.2022 не скасовує їх чинності, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі. При цьому суд враховує, що у відповідності до ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, однак в матеріалах справи відсутні відповідні накази або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, виданих на реалізацію оскаржуваних у даній справі Постанови та Довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 за №№756 від 01.08.2022, а тому відсутні обставини, які унеможливлюють вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даній справі».

Звертаємо увагу, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Якщо буде потрібна консультація, звертайтеся через пряме питання.

Буду вдячна за ваш відгук, всього найкращого!