В мене помер чоловік, я з ним рік не живу так як знаходжусь за кордон, хоча ми устно розійшлись, але офіційно знаходимося в шлюбі та постійно підтримували зв‘язок, також він добре спілкувался з моїми дорослими дітьми
В нього є донька від першого шлюбу, з якою він не спілкуються останні декілька років.
Питання чи маю я права на майно що було нажито в шлюбі
Та як висилити його брата, що зараз перебувае в квартирі, яка також була придбана під час шлюбу, брат там не прописан.
Добрий день.
По суті заданих питань.
Питання чи маю я права на майно що було нажито в шлюбі
Статтею 1216 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України)(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text) встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов»язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадщина порівну між представниками першої черги. Наприклад, якщо спадкоємця 2, то кожен отримує по 1/2 від частки чоловіка.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення відповідно до статті 1279 ЦК України.
У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий із подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим.Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до нотаріальної контори, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями.На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
У разі відстуності спору щодо виділу майна видається свідоцтво про право власності, у разі наявності спору, спір вирішується у судовому порядку.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).
Відповідно до ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Тобто, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Згідно ст.1297 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Таким чином, звичайно є сенс звернутися до нотаріуса(у якого відкрита спадкова справа),скільки Ви є спадкоємцем частки майна, що прийняв Ваш батько. До нотаріуса зверніться з заявою(нотаріус складе), з Вашим свідоцтвом про народження та документами на майно матері батька(документи, що підтверджують право власності на квартири), крім випадку, якщо такі документи вже надав дядько.
Після прийняття від Вас заяви та спливу 6 місяців з моменту смерті батька, при наявності всіх документів, нотаріус видасть Вам свідоцтво на право власності(свідоцтво про право на спадщину) на 1/2(якщо спадкоємців двоє) нерухомого майнв матері батька.
Ураховуючи вищенаведене, Ви маєте право на 1/2 частку майна, як спільного майна подружжя, і ця частка не включається до складу спадщини, але може оспорюватись її розмір іншими спадкоємцями. Також Ви маєте право на спадкування частки Вашого чоловіка, але пропорційно з іншими спадкоємцями, тобто якщо донька чоловіка подасть заяву протгом 6 місяців(якщо вона не було зареєстрована з Вашим чоловіком), то частка чоловіка буде поділена по 1/2 частині, якщо вона не була зареєстрована,не надасть заяву та відсутній заповіт та інші спадкоємці 1 черги спадкування, частка чоловіка повністю успадковується Вами. Варто зазначити, якщо донька встановить у судовому порядку встановить факт припинення шлюбних відносин до смерті чоловіка, то Ви не зможете успадкувати частку його майна, але Ваша частка, як спільне майно подружжя залишиться за Вами.
Слід звернути увагу, що для отримання спадщини, якщо Ви небули зареєстровані разом з чоловіком по одній адресі, Вам необхідно подати заяву на вікриття спадщину у строк не більше 10 місяців.
До 29 червня 2022 року було зупинено на весь час дії воєнного стану перебігу шестимісячного строку, але з 29 червня 2022 року діють нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 та роз'яснення Міністерства юстиції України від 11 липня 2022 року, перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці,до загальних 6 місяців на прийняття спадщини додається ще 4 місяці, загалом 10 місяців (але у разі припинення або скасування воєнного стану строк для прийняття (відмови від) спадщини може бути меншим ніж 10 місяців.
Та як висилити його брата, що зараз перебувае в квартирі, яка також була придбана під час шлюбу, брат там не прописан.
Є два варіанти, перший це позасудовий, написати претензію або змінити замки та висилити у разі відсутності у житлі, оскільки така особа не має, ані права користування, ані право власності на зазначено майно. Якщо такої можливості немає, тоді необхідно(після отримання свідоцтво на право власності та свідоцтва про спадщину, як наведено вище) звернутись до суду з позовною заявою про усунення про усунення перешкод у користуванні власністю.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до глави 23 ЦК України громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.
Відповідно до ст. 383 ЦК України передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Частиною 4 ст. 41 Конституції України встановлено принцип непорушності приватної власності.
За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Глава 28 ЦК України визначає житло об'єктом права приватної власності.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.
Згідно ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Якщо у Вас залишились додаткові питання або з питань супроводження зможете звертитися на пошту [email protected] або за допомогою месенджерів(0951856806).
Дякую за звернення, буду вдячний за відгук.