Юридична консультація щодо перетину кордону

Доброго вечора.

Правила виїзду громадян України за кордон регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».

На сьогодні у Правилах є пункт 2-8, яким встановлено таке:

«2-8. У разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль" 1710-17.».

Таким чином, цим пунктом передбачено, що у випадку перевищення строку перебування за кордоном відповідна військова адміністрація чи Мінінфраструктури скасовує своє рішення про виїзд за межі України відповідної особи.

Нічого іншого цим пунктом не передбачено.

Також, відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Це означає, що тільки Законом може бути передбачено, що те чи інше діяння є адміністративно чи кримінально караним, а також відповідна відповідальність за порушення.

Постанова Кабінету Міністрів України не є Законом. Постанова КМУ не встановлює і не може встановлювати кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Станом на зараз іншої прямої відповідальності за подібні дії (не повернення чи несвоєчасне повернення) не передбачено.

Тобто, ні Кодекс України про адміністративні правопорушення, ні Кримінальний кодекс України не містять прямих норм, які б передбачали відповідальність саме за таке порушення.

Чи спробують притягнути до якоїсь іншої відповідальності сказати досить складно, все може бути, але прямої відповідальності за порушення терміну повернення немає.

Можливо, що можуть бути якісь теоретичні спроби натягнути це на ухилення від мобілізації (ст. 336 Кримінального кодексу України), але, я думаю – це малоймовірно, оскільки ухилення від мобілізації це геть інший склад злочину.

Також, варто розуміти, що «спроба» притягнути до певної відповідальності не означає, що відповідальність точно буде, оскільки, повторюсь, прямої відповідальності за неповернення чи несвоєчасне повернення немає.

Буду вдячний за залишений відгук.

Бажаю Вам всього найкращого!