Вітаю!
СТУПІНЬ ТЯЖКОСТІ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ ВСТАНОВЛЮЄ ЕКСПЕРТ (Складання так званих попередніх висновків, що містять згадане твердження про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, неприпустиме Наказ МОЗ 6).
Тілесні ушкодження – порушення анатомічної цілісності та фізіологічної функції органів та тканин, що виникає внаслідок дії чинників зовнішнього середовища, у т.ч. внаслідок травми.
Тяжкість тілесних ушкоджень – міра завданої шкоди здоров'ю людини; визначається судово-медичним експертом у відповідності до чинних "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень” та залежить від виду тілесних ушкоджень – ступеня порушення анатомічної цілісності або фізіологічної функції органів та тканин, що виникли внаслідок травми.
Згідно із КК України тілесні ушкодження бувають; тяжкі; середньої тяжкості; легкі з короткочасним розладом здоров'я або короткочасною втратою працездатності; легкі без короткочасного розладу здоров'я та без втрати працездатності.
Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень – порівняльна величина, що характеризує розмір шкоди, яка завдана здоров'ю внаслідок тілесного ушкодження. Для визначення ступеня тяжкості за характером тілесного ушкодження постановою слідчого, прокурора, дізнавача або суду призначається судово-медична експертиза. Визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень виконується відповідно до кримінального та кримінально-процесуального законодавства судово-медичним експертом за "Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень".
Ознаки тяжких тілесних ушкоджень:
- • небезпека для життя;
- • втрата певного органа або втрата органом його функції;
- • розвиток психічного захворювання;
- • розлад здоров'я зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на 30%;
- • переривання вагітності;
- • незгладне спотворення обличчя.
Ознаки ушкоджень середньої тяжкості:
- • відсутність небезпеки для життя;
- • відсутність наслідків, що визначають тілесне ушкодження як тяжке;
- • тривалий розлад здоров 'я (більше 21-го дня);
- • стійка втрата працездатності від 10% до 30%.
Ознаки легких тілесних ушкоджень;
- • короткочасний розлад здоров'я (до 21-го дня);
- • незначна стійка втрата працездатності (до 10%);
- • відсутність ознак, що зазначені вище, за наявності тілесних ушкоджень.
Для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень досить наявності однієї із кваліфікувальних ознак.
Під час експертизи тілесних ушкоджень у висновках експерт засвідчує: характер тілесних ушкоджень із медичної точки зору (садно, синець, рана, перелом тощо), зазначає локалізацію та характеристику їх; вид знаряддя або засобу, яким могли бути заподіяні ушкодження; механізм утворення ушкодження; давність заподіяння ушкодження; ступінь тяжкості тілесного ушкодження із зазначенням кваліфікувальної ознаки – небезпечність для життя, розлад здоров'я, стійка втрата працездатності тощо. За наявності в однієї особи кількох ушкоджень різних за походженням або за строком утворення кожне з них експерт характеризує окремо за наведеною схемою.
Судово-медичний експерт повинен утриматися від визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у разі: невиразної клінічної картини або недостатнього клінічного, чи лабораторного обстеження; неясності щодо того, чим закінчиться ушкодження; відмови потерпілого від додаткового обстеження; відсутності оригіналів медичних документів. У разі необхідності експертом призначається дата повторного опосвідчення. Мотивований висновок про неможливість зробити висновок про ступінь тяжкості тілесного ушкодження не звільняє експерта від необхідності відповідати на інші поставлені перед ним питання, що передбачені "Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень".
Визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень вимагає від експерта враховувати не лише наявність певних ушкоджень, що мають місце, а й скарги на розлад здоров'я, біль, розвиток певних ускладнень, порушення функції органів тощо.
Розлад здоров'я – порушення структури або функції окремих органів, чи систем, одна з ознак легкого та середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Поняття “розлад здоров'я” не є аналогічним поняттю “тимчасова непрацездатності”. Розлад здоров'я може супроводжуватися, а може й не супроводжуватися втратою працездатності. Визначаючи ступінь тяжкості тілесних ушкоджень експерт визначає розлад здоров'я за тривалістю часу, необхідного для одужання потерпілого.
---------------
Виділяють 4 ступені опікового ураження очей.
- Найлегша; спостерігається почервоніння кон’юнктиви та повік, можливий розвиток набряку та ерозії поверхні рогової оболонки.
- Характеризується пошкодженням верхніх шарів шкіри повіки з опіковими міхурами, ураженням епітелію й основної речовини рогової оболонки.
- Одна з основних ознак — сильне помутніння рогівки; такий опік може призвести навіть до розвитку катаракти. Відмирають тканини кон’юнктиви, повік, склери, при цьому уражено не більш, ніж половина очного яблука.
- Найважчий ступінь, коли дійшло до глибокого некрозу або обвуглювання тканин. Нерідко супроводжується увеїтом, глаукомою, перфорацією рогової оболонки.
Травми від опіків очей, особливо третього і четвертого ступенів, можуть спричинити серйозні наслідки. Нерідкі випадки погіршення зору, утворення більма, атрофії очного яблука. Внаслідок опіку рогівки або інших структур очей потерпілий може отримати інвалідність, що позначиться на всіх життєво важливих аспектах.
ОТЖЕ ЕКСПЕРТ ПОВИНЕН НА ПІДСТАВІ ПРАВИЛ (НАКАЗ МОЗ 6) ВСТАНОВИТИ ТЯЖКІСТЬ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ.
ОНЛАЙН ВСТАНОВИТИ ТЯЖКІСТЬ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ НЕМОЖЛИВО.
НАКАЗ МОЗ УКРАЇНИ N 6 від 17.01.95
"Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень"
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95#Text
1.2. З медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення
анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як
наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів -
фізичних, хімічних, біологічних, психічних.
2. Визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
2.1.1. Ознаки тяжкого тілесного ушкодження:
б) втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій;
г) розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою
працездатності не менш ніж на одну третину;
д) переривання вагітності;
е) невиправне знівечення обличчя.
2.1.4. Не загрозливі для життя ушкодження, що належать до
тяжких за кінцевим результатом та наслідками: втрата будь-якого
органа чи втрата органом його функції - втрата зору, слуху, язика,
руки, ноги і репродуктивної здатності:
а) під втратою зору треба розуміти повну стійку сліпоту на
обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку
пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва
ока 0,04 і нижче);
2.1.6. Розлад здоров'я, пов'язаний зі стійкою втратою
працездатності не менш ніж на одну третину (не менш 33%).
Під розладом здоров'я належить розуміти безпосередньо
пов'язаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес.
Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при
ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що
визначився, на підставі об'єктивних даних з урахуванням
документів, якими керуються у своїй роботі МСЕК.
Під стійкою (постійною) втратою загальної працездатності
належить розуміти таку необоротну втрату функції, котра повністю
не відновлюється.
Під наслідком ушкодження, що визначився, належить розуміти
повне загоєння ушкодження і зникнення хворобливих змін, які були
ним обумовлені. Це не виключає можливості збереження стійких
наслідків ушкодження (рубця, анкілозу, укорочення кінцівок,
деформації суглоба тощо).
2.2. Тілесні ушкодження середньої тяжкості:
2.2.1. Ознаки ушкодження середньої тяжкості:
а) відсутність небезпеки для життя;
б) відсутність наслідків, що викладені в п.2.1.1. цих Правил;
в) тривалий розлад здоров'я;
г) стійка втрата працездатності менш ніж на третину.
2.2.2. Тривалим належить вважати розлад здоров'я строком
понад 3 тижні (більш як 21 день).
2.2.3. Під стійкою втратою працездатності менш як на одну
третину належить розуміти втрату загальної працездатності
від 10% до 33%.
2.3. Легке тілесне ушкодження:
2.3.1. Ознаки легкого тілесного ушкодження:
а) короткочасний розлад здоров'я;
б) незначна стійка втрата працездатності.
2.3.2. Легке тілесне ушкодження може бути таким, що:
а) спричинило короткочасний розлад здоров'я чи незначну
стійку втрату працездатності;
б) не спричинило зазначених наслідків.
2.3.3. Короткочасним належить вважати розлад здоров'я
тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день).
2.3.4. Під незначною стійкою втратою працездатності належить
розуміти втрату загальної працездатності до 10%.
2.3.5. Легке тілесне ушкодження, що не спричинило
короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати
працездатності, - це ушкодження, що має незначні скороминущі
наслідки, тривалістю не більш як шість днів.
4.1. Судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня
тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом
шляхом медичного обстеження потерпілих, Проведення цієї експертизи
тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній
карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових
випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що
містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг
та інші необхідні відомості.
4.2. Судово-медичний експерт встановлює особу обстежуваного
за паспортом чи іншим документом, що його замінює, з'ясовує у
нього обставини заподіяння ушкоджень, скарги та, за потребою, інші
відомості; ознайомлюється з матеріалами справи і наявними
медичними документами. Всі отримані відомості фіксуються у
висновку експерта (акті судово-медичного обстеження - надалі акт).
4.9. При експертизі тілесних ушкоджень у висновках експерта
(акті) повинні бути відображені:
4.9.1. Характер ушкоджень з медичної точки зору (садно,
синець, рана, перелом кістки тощо), їх локалізація і властивості;
4.9.2. Вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені
ушкодження;
4.9.3. Механізм виникнення ушкоджень;
4.9.4. Давність (термін) спричинення ушкоджень;
4.9.5. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень із зазначенням
кваліфікаційної ознаки - небезпека для життя, розлад здоров'я,
стійка втрата загальної працездатності тощо.
4.10. Підсумки у висновку експерта (акті) повинні бути
результатом аналізу відомостей, що встановлені при проведенні
експертизи. Вони повинні бути детальними і науково обгрунтованими.
Складання так званих попередніх висновків, що містять згадане твердження про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, неприпустиме.