Доброго дня!
Самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений надавати такий дозвіл.
Не вважається самовільним: залишення за наявності дозволу командира, виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування в/ч, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. В будь-якому випадку вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром.
Територія військової частини, межі якої можуть і не позначатися огорожею, але звичайно визначаються наказом командира частини з ілюстрацією їх на плані (схемі).
Під місцем служби, якщо воно не збігається з розташуванням частини, розуміється будь-яке місце, де військовослужбовець повинен у перебіг певного часу виконувати військові обов’язки або знаходитися за наказом чи дозволом начальника. Це може бути конкретне місце виконання бойового завдання, місце несення варти, полігон, табір, військовий ешелон, корабельне приміщення, док, судноремонтний завод, гауптвахта, шпиталь чи лікарня, лазня, місце виконання господарських робіт чи проведення навчальних занять. Це місце має бути визначене відповідним командиром (начальником), (маршрут пересування і місце знаходження у відрядженні – посвідчення про відрядження, припис, місце виконання бойового завдання – в бойовий наказ, бойове розпорядження, журнал бойових дій, журнал оперативних завдань тощо).
Місце служби може перебувати за межами військової частини, там, де військовослужбовець наразі виконує службові обов'язки (місце тимчасового наряду, роботи, маршруту руху і так далі).
Статтею 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено здійснення різних заходів правового режиму воєнного стану військовим командуванням разом із військовими адміністраціями.
З переліком заходів можна ознайомитись за посиланням - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n47
Крім того, залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем кваліфікується як самовільне за умов відсутності військового понад три доби, але не більше місяця.
Отже.
Військовослужбовці можуть безперешкодно переміщуватись по місту за умов виконання ними певних завдань (розпоряджень), або будь яких інших причин виключно з відома або за наказом військового керівництва. Щодо міста, то також можуть переміщуватись з метою виконання заходів правового режиму, які здійснюються у взаємодії з військовою адміністрацією міста (області), в тому числі, з метою забезпечення частини певними ресурсами. Переміщення без відома або наказа керівництва не дозволяється і може кваліфікуватись як СЗЧ за умов відсутності військових у розташуванні частини понад три доби за наявності поважних причин такої відсутності.