Налог на недвижимость юрлиц рассчитывается на основании правоустанавливающих документов

АКТУАЛЬНО НА 29.01.2015 

Согласно изменений в Налоговый кодекс (от 28 декабря 2014 г. N 71-VІІІ):

«266.3.3. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт».

При наличии у предприятия свидетельства о праве собственности на объект или «витяг» с государственного реестра, на основании этой нормы легко можно определить общую площадь для уплаты налога. Но очень часто у предприятия может не быть таких документов, например, на старые основные средства, приобретенные в период, когда не требовалось проведение регистрации собственности.

Можно ли не платить налог на недвижимость по объектам, по которым нет у предприятия свидетельства о праве собственности или «витяга» с государственного реестра?

Поскольку в п.266.3.3 НКУ прямо не указаны свидетельство или «витяг», то считаем, что под документами, которые подтверждают право собственности имеются в виду также любые правоустанавливающие документы. Такой вывод можно сделать на основании ст.3 Закона «О государственной регистрации имущественных прав на недвижимое имущество и их отягощений», в которой, в частности, указано:

«Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень».

Какие же могут быть правоустанавливающие документы у предприятия, чтобы возникала обязанность по уплате налога на недвижимость?

Перечень правоустанавливающих документов установлен п.37 «Порядка государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их отягощений», утвержденного постановлением КМУ от 17 октября 2013 г. N 868 (прилагается).

В связи с этим рекомендуем предприятиям расчет налога на недвижимость осуществлять не только по тем объектам недвижимости, по которым оформлены свидетельства о праве собственности или «витяги» из госреестра, но также и по остальным объектам недвижимости по которым имеются другие правоустанавливающие документы.

ВИПИСКА ИЗ ДОКУМЕНТА 

1. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.