Що робити туристам, які втратили можливість поїхати на відпочинок через коронавірус, як повернути кошти

СИТУАЦІЯ З ТУРИСТАМИ, ЯКІ ПРИДБАЛИ ТУР НА ПЕРІОД ДІЇ ЗАБОРОНИ НА ПАСАЖИРСЬКІ АВІАПЕРЕВЕЗЕННЯ?

Вильоти туристів, які припадають на період дії заборони, переносяться на невизначений строк. Після відновлення авіасполучення туроператор матиме можливість розпланувати та запропонувати туристам оновлений графік. За туристами залишається право скасувати свій тур.

КОМПЕНСАЦІЯ ДЛЯ ТУРИСТІВ, ЧИЇ ПОЇЗДКИ ПРИПАДАЮТЬ

 НА ПЕРІОД ДІЇ ЗАБОРОНИ

У разі скасування туру виплата компенсацій не здійснюється. Обмеження авіасполучення через розповсюдження епідемії нового типу коронавірусу COVID-19 є форс-мажорною обставиною. Тому туроператори пропонують всім своїм туристам дочекатися нормалізації ситуації та скористатися можливістю перепланувати свій відпочинок.

ЯК ПОВЕРНУТИ ГРОШІ ЗА БРОНЬ ГОТЕЛЮ, В ЯКИЙ ВИ НЕ ПОЇДЕТЕ?

Злагоджено щодо боротьби з коронавірусів працюють великі мережі готелів - вони легко скасовують броні без комісій.

ЧИ МОЖУТЬ УНИКНУТИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТУРАГЕНТ І ТУРОПЕРАТОР?

Верховна рада України визнала карантин і ситуацію із коронавірусом підставою для форс-мажору. Також туроператори та авіакомпанії можуть отримати в Торгово-промисловій палаті України довідку про те, що коронавірус є форс-мажором і саме це завадило надати послугу. Кожен окремий туроператор має звертатись особисто для отримання такої довідки.

Тоді туроператор може не повертати гроші, але це не звільняє його від виконання своїх зобов’язань. Це означає, що в майбутньому, коли пройде карантин і все налагодиться, туроператор повинен надати послугу в повному обсязі.

Якщо турист погодиться просто перенести поїздку, то він зможе поїхати, можливо, до іншої країни й навіть на більш вигідних умовах. Але трохи пізніше. А якщо турист не захоче домовлятись, то може взагалі нічого не отримати. Звичайно, законодавство передусім захищає інтереси туриста, утім, специфіка відносин побудована в такий спосіб, що «принципові» туристи не часто добиваються правди.

Є нюанс, що якщо поїздка переноситься, наприклад, на високий сезон, коли ціни вищі, ніж на початку сезону, доведеться доплатити за тур. Домовленості можуть змінюватися залежно від того, як турист буде домовлятися з турагентом, а той – з туропратором, і далі – зі стороною, що приймає.

ЧИ ПОВЕРНУТЬ ГРОШІ, ЯКЩО ТУРИСТ САМ ВІДМОВИВСЯ ВІД ПОЇЗДКИ?

Тут залежить від того, які в договорі прописані зобов’язання обох сторін. Турист приймає зобов’язання, що він сплачує гроші й вирушає в цей тур. Якщо в договорі прописано, що скасування поїздки з ініціативи туриста тягне за собою певні штрафи чи неможливість повернення вартості послуги, тоді, на жаль, у цій ситуації турист втрачає гроші.

Туроператори та інші гравці ринку за останні 15 років настільки відшліфували свої договори, що несуть мінімальні штрафи й втрати. Як правило, в договорі прописується, що якщо туроператор здійснює рейс, а людина фізично може туди доїхати, то вона має їхати. Якщо турист не хоче їхати просто через здоровий глузд, то це тлумачиться, як скасування поїздки за ініціативи туриста.

ЯКІ СУДОВІ ПОЗОВИ МОЖУТЬ БУТИ ПЕРСПЕКТИВНИМИ?

 Має сенс звертатись до суду, коли йдеться про значну суму збитків. У такому разі доведеться звертатись до адвоката, підраховувати суму збитків, і якщо тур було скасовано без жодних альтернативних пропозицій, ситуація максимально на стороні туриста, тоді можна звертатися до суду за відшкодуванням.

Туроператори в таких випадках будуть до останнього пропонувати якісь альтернативи, можливість іншої поїздки з доплатами. Як правило, це менш затратно, ніж судовий процес. Про це свідчить статистика виграшних справ туристів проти туроператорів. І вона доволі скромна, якщо не сказати мінімальна. Туроператори виграють частіше, а позови визнаються безпідставними.

Перш ніж звертатись до суду, треба зважити, що доведеться платити судовий збір, витрачатись на адвоката і втратити дорогоцінний час. Можливо, вигідніше буде до останнього намагатись домовлятися з туроператором на своїх умовах. Бо є велика ймовірність лишитися ні з чим.

Н О Р М А Т И В Н Е    Р Е Г У Л Ю В А Н Н Я

Згідно з ч.1, 10 статті 20 Закону України «Про туризм» за договором про туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов`язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).

Згідно з ч.1, 2 ст.20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.10 ст.20 Закону України «Про туризм», відповідно до якої турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування Туроператору (Турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Статтею 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ч.1, 2, 10 ст.20, ч.2 ст.30, ч.1,2 ст.32, ч.1 ст.33 Закону України «Про туризм», ч.4 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.610,  611, ч.5  ст.653, ч.1 ст.901 ЦК України майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою вважається діяльність виконавця послуг з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і виконавцем.

Агентські відносини (між туроператором та турагентом) регулюються главою 31 ГК України, відповідно до статті 297 ГК якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Згідно з ч.1, п.2 ч.2, ч.4 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням умов договору однією зі сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.