Добрий день.
Ознайомився з документами, які Ви скинули на ел. пошту, і тепер можу надати відповідь.
Перший раз коли Ви подавали документи, Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" діяв в редакції від 04.12.2022 року. В цій редакції абзац 9 частини 3 статті 23 виглядав наступним чином:
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
-- жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Отже, на той час вам правомірно надали відстрочку.
Другий раз коли Ви подавали документи, Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" діяв в редакції від 18.05.2024 року. В цій редакції пункт 4 частини 3 статті 23 виглядав наступним чином:
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
-- жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Як бачимо, формулювання практично не змінилося, а там де змінилося, то лише в тій частині (дід, баба), яка до вас не має жодного відношення.
Таким чином, про поданні документів другий раз, вам повинні були також надати відстрочку.
В той же час, працівники ТЦК під час опрацювання заяв на відстрочку керуються не тільки Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а ще й постановою КМУ № 560.
В додатку 5 зазначеної постанови є перелік документів, які необхідно надати в ТЦК разом з заявою, щоб отримати відстрочку.
Отже, напроти пункту 4 частини 3 статті 23 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" читаємо пререлік необхідних документів:
---документи, що підтверджують родинні зв’язки (у тому числі посвідчення члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або посвідчення члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни),
---рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
Тобто просять одночасно надати і докази загибелі під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, і докази рідства з Захисником або Захисницею.
У вас немає доказів, що загибла рідна людина була Захисником або Захисницею. Саме тому ТЦК відмовило в наданні відстрочки.
Але ж при цьому Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не ставить вимогу, щоб загибла особа була визнана Захисником або Захисницею!
На сайті Верховної Ради України є лист Міністерства юстиції № Н-35267-18 від 30.01.2009 року щодо порядку застосування нормативно-правових актів, де розглядалося питання, яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України. Серед іншого, в листі зазначено:
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп ( v017p710-02 ) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Вища юридична **** закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України ( 254к/96-ВР ).