Вопросы начисления НДС при передаче судов во фрахт в чартер

АКТУАЛЬНО НА 23.09.2013 

По нашему мнению, передача судна в бербоут-чартер является услугой, связанной с перевозкой грузов. Поскольку пп.186.2.1.в. Налогового кодекса Украины для таких операций местом поставки является место фактической поставки услуг, то считаем, что вопрос начисления НДС зависит одновременно от двух факторов:

- где осуществлена передача судна, на Украине или за границею (это фиксируется или в самой форме договора или акте передачи судна);

- где осуществляются перевозки грузов, на Украине или за границей.

Следовательно, облагать или не облагать НДС фрахт не должно зависеть от того, кто передает во фрахт – резидент или нерезидент.

Но налоговики давая ответ одному из портов в письме от 25.06.2011г. №11798/6/16-1515-15, пришли к выводу, что резидент передающий судно во фрахт должен начислять НДС 20% во всех случаях в соответствии с пунктом 186.4 Налогового кодекса, приравняв фрахтования судов к аренде транспортного средства с соответствующим выводом: место поставки – это место регистрации поставщика.

Считаем, такой вывод полностью игнорирует п.14.1.97, п.186.2.1.в. НКУ, т.к. в п.14.1.97 прямо указано, что для налоговых целей любое фрахтование транспорта не считается арендой.

Следует отметить, что данное письмо носит фискальный характер для резидентов Украины передающих суда во фрахт и является привлекательным для резидентов, берущих суда во фрахт у нерезидентов. Но, так как письмо не является обобщающей налоговой консультацией, считаем не безопасно использовать выводы данного письма для неначисления НДС при фрахтовании судна у нерезидента.

К тому же судебная практика имеет противоположные выводы. Суд признал, что фрахт для целей НДС не является арендой (решение суда прилагаем), следовательно, как мы и указывали выше, место поставки должно определяться тем, где фактически осуществляются перевозки.

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА 11 листопада 2011 р. Справа №2а-11132/11/0170/11 (ВИТЯГ)

Публічне акціонерне товариство «*******************" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання недійсною податкової консультації за №3074/10/31-154 від 19.08.2011р. та зобов’язання надати нову консультацію із урахуванням висновків суду. 

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем була дана податкова консультація відповідно до якої операції із надання судна за договором тайм-чартеру нерезиденту є базою оподаткування податком на додану вартість. При цьому, позивач вважає, що податковий орган безпідставно послався на пп.186.3, 186.4 ст.186 Податкового кодексу України та відніс договір тайм-чартеру до договору оренди майна, а внаслідок чого зробив помилковий висновок про те, що місцем постачання послуг у даному випадку є місце реєстрації постачальника послуг. На думку позивача, договір тайм-чартеру судна не є договором оренди транспортного засобу, у розумінні Податкового кодексу України, а є постачанням послуг, пов’язаних із рухомим майном. Місце постачання таких послуг, відповідно до пп. «в», «г» п.186.2.1. ст.186.2 ПК України, є місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном. Отже, оскільки за договором тайм-чартеру із нерезидентом судно використовується виключно на континентальному шельфі Республіки Бразилія, позивачем надаються послуги за межами митної території України, тому постачання таких послуг не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

19.07.2011р. Публічне акціонерне товариство «****************» звернулося до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим із листом вих.№08/12-2611 про надання податкової консультації.

Як вбачається із зазначеного запиту позивачем було зазначено, що ним у квітні 2011 року укладено зовнішньоекономічний договір фрахту (тайм-чартер) у якому позивач виступає як судновласник, а компанія-нерезидент виступає як фрахтувальник. Згідно з умовами даного договору судновласник надає послуги з фрахтування фрахтувальнику виключно за межами митної території України. До переліку таких послуг відносяться, зокрема, послуги, пов’язані із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі постачанням продовольчих продуктів та напоїв для їх споживання, а також інші послуги (операції із буксирування, заводка якорів та забезпечення морських об’єктів на континентальному шельфі Республіки Бразилія) відповідно до технічних характеристик та можливостей судна. При цьому позивачем було зазначено про те, що фрахтувальник на території України не зареєстрований та постійного представництва не має.

19.08.2011р. за вих..№3074/10/31-154 Державна податкова адміністрація в АР Крим надала позивачу податкову консультацію щодо застосування норм Податкового кодексу України з якої вбачається, що операції із передачі судна за договором тайм-чартеру (фрахт) є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Суд вважає, що податковий орган без урахування усіх вимог матеріального права дійшов висновку про те, що вищезазначена господарська операція є об’єктом оподаткування, внаслідок дійшов помилкових висновків, що є підставою для задоволення позовних вимоги в частині визнання такої податкової консультації протиправною у зв’язку із наступним.

Статтею 1 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 5.1. ст.5 ПК України визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу(п.5.2. ст.5 ПК України).

Згідно п.5.3. цієї статті інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Таким чином, поняття або терміни, які викладені в інших нормативно-правових актах, застосовуються у податкових правовідносинах тільки у випадку, якщо ПК України не надано відповідного поняття або терміну.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначені поняття, які у цьому Кодексі вживаються в такому значенні:

- пп.14.1.97. лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. 

- пп.14.1.260. фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:  перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; 

перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом. 

Із наведених понять випливає, що законодавець визначив поняття фрахту, як винагороди (компенсації) за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частини). При цьому, ПК України не надано поняття договору чартеру (фрахтування), як тайм-чартеру так і бербоут – чартеру. 

Крім того, із поняття лізингової (орендної) операції вбачається, що законодавець розмежував поняття лізингової (орендної) операції та операції із фрахтування(чартеру) морських суден та інших транспортних засобів.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що лізингова (орендна) операція у розумінні ПК України не включає в себе таку господарську операцію як фрахтування (чартер) морських суден.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач при наданні податкової консультації від 19.08.2011р. за №3074/10/31-154 дійшов помилкового висновку та ототожнив поняття лізингової(орендної) операції та такої господарської операції як надання послуг за договором чартеру(фрахтування).