Я батько 3 дітей, зараз проживаю в Нідерландах під тимчасовим захистом з 2-ма старшими дітьми 16 і 11 років від першого шлюбу, їх мати повернулася в Україну. Моя друга дружина Наталія проживає поруч із своєю дорослою дочкою 18 років і нашою спільною дитиною 5 років. Обидва шлюби розірвані через суд із стандартним формулюванням "дитина залишається жити з матір"ю". У всякому разі юристи, які писали для мене текст заяви для розлучення, інших формулювань не пропонували і серйозність даного формулювання мені ні юристи, ні в суді не роз"яснювали. Тепер виявляється, що за законами перша дружина може наприклад забрати дочку 11 років назад в охоплену війною Україну в Сумську область за 30 кілометрів від російського кордону, чим може бути створена небезпека для дитини, дитина цього боїться і їхати не хоче, а у мене немає ніяких законних прав цьому завадити. Аліментів не призначалось, за дітей платив по домовленостях з матерями, поки мав роботу, зараз сиджу на соцдопомозі.
Щодо дитини 5 років від другого шлюбу через це формулювання місцева влада відселила від мене другу бувшу дружину Наталію із двома дітьми, в тому числі моєю 5-річною донькою, в окремий будинок, як тільки Наталія збрехала в мерію, що їй нібито немає грошей на їжу, хоч я їй перерахував перед переїздом сюди в Голландію із Чехії, де вона жила теж під тимчасовим захистом, еквівалент 3800 євро, але відмовився через місяць після приїзду давати більше, оскільки Наталія не захотіла пояснювати куди ділися ці гроші.
Мені пояснюють місцеві консультанти, що влада Нідерландів лише імплементує рішення судів України, а вони всі не на мою користь.
Розлучення з Наталію було на підставі інших цінностей, вона як виявилось живе дуже багато в чому за рахунок брехні (скажімо для неї було нормально покласти трудову в інститут в Бережанах і роками отримувати з бюджету гроші, не читаючи там лекції), так же і вчить дітей чогось досягати в тій же школі списуючи і даючи подарунки вчителям, при цьому вільний час діти у Наталії годинами проводять в телефоні, ще й під час ігор їдять солодощі. В результаті цього моїй дочці 5 років було вже видалено в Нідерландах 14 молочних зубів, знищених цукром. Старша дочка Наталії взагалі ходить і по вулиці, і їсть, і в туалет виключно з телефоном перед очима і навушником у вухах, боюсь мою дочку спіткає така ж доля, якщо всі права на виховання тільки у Наталії.
Мої зауваження щодо виховання дочки Наталія ігнорує, каже зараз всі діти граються і всі мають їсти солодощі, аби бути щасливими. Це викликає в дитині залежність як від телефонних ігор і мультиків так і від цукру. З іншого боку дочка дуже рада, що мама їй все дозволяє і всим балує. В останні місяці я відводив і забирав дочку із школи (в Нідерландах школа із 4 років), це мені було простіше, бо Наталія має тут роботу. Але коли це не пов"язано з потребами Наталії, дочку мені отримати важко. Зазвичай відповідь така, що вона не хоче чи вже втомилася чи на батька образилась. За законодавством у батьків ніби рівні права щодо дитини, чи фраза "дитина проживає з матір"ю" в розлученні для мене означає, що я "подарував" дитину Наталії, про що суд мене не попереджував (до речі рішення суду взагалі було заочне)?
Для мене рівні права, враховуючи різницю в поглядах на виховання, було б якщо половину днів дочка спала би в моєму домі. Вона дійсно тут спала разів 10, також останніми місяцями ми з нею були часто разом в басейнах, дитячих майданчиках, бо Наталія на роботі. Але як тільки я сказав, що буду дитину забирати із школи, тільки якщо вона буде в мене ночувати через день, або щось зміниться з іграми в телефоні, дитина для мене зникла. Моя пропозиція виглядає мені слушною, бо Наталія не хоче навіть розмовляти про телефонну залежність чи знищені цукром зуби, то дитина хай відпочиває від цих залежностей хоч половину днів у мене вдома. Але Наталія звісно не задоволена, що я їй більше не допомагаю, всю вину перекладає на мене, дитина це відчуває, звісно дитині також не так сильно хочеться іти до батька, де телефон не дозволений, від мами, де вона як принцеса. В результаті з дитиною я бачусь тепер тільки випадково. Та й то, якщо моя дочка йде скажімо поруч із старшою дочкою Наталії, та щось каже і дочка навіть не дивиться на мене, хоч ще пару тижнів тому ми залюбки разом гралися.
Скільки я маю права на дитину, проживаючи з нею поруч?
Чи формулювання "дитина проживає з матір"ю" забирає в мене всі права на виховання?
Як отримати дитину, якщо мати може хоч і явно не каже дитині не йти до батька (або може й каже, зрозуміти це точно через брехливість Наталії не можливо), але своєю поведінкою, відмовою розмовляти про виховання, бо вона впевнена, що як професор економіки знає краще, при дитині показує, що я не важливий і на мене не треба звертати уваги, я не повноцінний батько, і що я маю якісь, і то мінімальні, права тільки якщо я потрібний Наталії для якоїсь допомоги?
Вітаю!
КЦС ВС у постанові у справі № 210/529/19 від 5 квітня 2023 року роз'яснив, що в Україні введено воєнний стан. Вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.
Тому забрати В Україну Вашу 11-річну доньку, Вашій колишній дружині, практично неможливо. Якщо будуть такі спроби - користуйтесь послугами місцевмх правників для захисту права на життя дитиніи, а також звертайтесь за допомогою до консульського відділу Посольства України.
Те що стосується молодшої, то теж не все просто.
За законодавством України Ви маєте рівні права з матір'ю на виховання дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
АЛЕ ВИ НЕ МОЖЕТЕ СКОРИСТАТИСЯ А НІ ДОПОМОГОЮ ОРГАНУ ОПІКИ, А НІ ЗВЕРНУТИСЯ ДО СУДУ В УКРАЇНІ, ТОМУ ЩО І ВИ, І ДИТИНА, І МАТІР, ЗНАХОДИТЕСЬ В НІДЕРЛАНДАХ.
У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Ні міжнародні, ні національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання, спілкування та виховання з дітьми.
Аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дітей, також має право на особисте спілкування з ними, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, і таке спілкування відбувається саме в інтересах дітей.
ВАМ ТРЕБА:
1. ДОМОВИТИСЯ З МАТІР'Ю ДИТИНИ ТА УКЛАСТИ ДОГОВІР ПРО СПІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ (ЗАВІРЕТИ ЙОГО НОТАРІАЛЬНО В КОНСУЛЬСТВІ УКРАЇНИ).
Договір про встановлення місця проживання дитини та способів участі у вихованні дитини (дітей) — це письмова угода між батьками про те, з ким із них проживає дитина на постійній основі, а також про те, як саме другий з батьків, який проживає окремо, бере участь в житті дитини. Зазначена угода обов'язково передбачає письмову форму і підлягає нотаріальному посвідченню.
У такому договорі може бути врегульовано також питання аліментів та додаткових витрат на дитину, але це не обов'язково. Звичайно, для комплексного врегулювання взаємовідносин батьків і дітей все ж доцільно включити в договір і питання їх утримання. Та навіть якщо батьки вирішили не включати його в договір, юридичної сили від цього він не втратить.
Такий договір може бути укладений подружжям, як в шлюбі, так і після його розірвання, а також партнерами, що проживають/проживали в цивільному шлюбі. Може також бути ситуація, коли шлюб ще не розірвано, але подружжя вже проживає окремо. У такому випадку укласти договір також можна.
Ключовий момент такого договору — один з батьків проживає з дитиною разом, а інший — окремо. Значить потрібне врегулювання угодою взаємних прав і обов'язків.
2, ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО МІСЦЕВИХ ПРАВНИКІВ:
Якщо у Вас виникло юридичне запитання, звертайтесь до веб-сайту Juridisch Loket для найбільш поширених юридичних запитань. Якщо у Вас низькі доходи, Ви можете отримати безкоштовну особисту юридичну пораду. Наприклад, з приводу роботи, доходів та житла. Приходьте до одного з їх відділень пункту юридичної допомоги або дзвоніть безкоштовно за номером телефону 0800-8020 (https://www.juridischloket.nl/contact/).