Добрий день!
Щодо ділянки особи Д1.
Відповідно до ст. 344 Цивільного Кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Відповідно до ст. 119 Земельного Кодексу України, Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом
У даному випадку, так як документи на Д2 (син Д1) не оформлювались, право власності на цю ділянки після смерті Д1 у 2008 році перейшло до територіальної громади.
Так як з 2008 року пройшло вже більше 15 років і весь цей час К. відкрито, безперервно та добросовісно користувалась цією ділянкою, існують підстави для подання клопотання до органу місцевого самоврядування про передачу у власність данної земельної ділянки.
Щодо ділянки особи Ш2. Фактично це питання є похідним від питання ділянки особи Д1. Коли буде зроблена землевпорядна документація при передачі сусідньої ділянки за набувальною давністю, у нотаріуса зникнуть підстави щодо відмови у реєстрації переходу права власності щодо цієї ділянки. Можна піти іншим шляхом та оскаржувати відмову нотаріуса у суді, але наразі це позбавлено сенсу, враховуючи можливість вирішити це питання в рамках набувальної давності на ділянку Д1.