Скорочення на підприємстві вагітної жінки

Я багатодітна мама (3 дітей). Працюю в солідній державній організації. Коли вже була вагітна дізналася що буде скорочення, пропонували перевод, я відмовилася бо почалася декретна відпустка, від пропозиції підписати заднім числом я відмовилася. Коли прийшов час виходити то мені сказали, що мою штатну одиницю скоротили і я вішу поза штатом. Чи може таке мати місце? Тепер пропонують тимчасове місце на рік (декретне). Чула що буде корпоратизація і великі скорочення, в мене ще є можливість сидіти в декреті по додогляду до 6 років (дитині буде 5). Не знаю  як поступити... Прошу юридичної поради

05.02.2020 02:50 1734

Консультація виконавця

Ілля Хромець
Юрист
У сервісі: 4 роки
31 відгук (30 +) (1 -)
Консультацій: 107

Перш за все, Вам слід мати на увазі, що спілкування працівника з уповноваженим органом (роботодавцем) з будь-яких питань має відбуватись виключно у письмові формі, в тому числі, пропозиція про перевід, повідомлення про скорочення штатної одиниці, пропозиція про тимчасове працевлаштування на рік, тобто вся інформація, яку вам надають має бути зафіксована офіційним документом (дата, підпис, ПІБ, печатка).


Юридичну силу мають тільки офіційні документи, а все, що повідомлено на словах, або у інший, не офіційний спосіб і без належного оформлення, юридичної сили не має. Тому, в кожному разі для підтвердження, просіть надати вам відповідний документ.


У більшості випадків якість юридичної консультації залежить від повноти наданої інформації та відповідних документів.


Так чи інакше, слід звернути Вашу увагу на положення статті 184 Кодексу законів про працю України.


Відповідно до частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.


Як вбачається, тільки за умов повної ліквідації і то, з обов’язковим працевлаштуванням допускається звільнення жінки, яка доглядає за дитиною.


Отже, до спливу 6 років догляду Вас ніхто не має права турбувати, зокрема, без офіційних звернень (пропозицій).


Що буде в майбутньому (корпоратизація, чи велике скорочення) на даний момент значення не має, бо у будь-якому випадку подібні заходи повинні буди офіційними та відбуватись із дотриманням відповідного порядку, передбаченого законодавством.


Щодо пропозицій тимчасового місця на рік, то слід звернути увагу на те, що частиною другою статті 23 КЗпП України передбачено, що строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.


За таким, постає питання на якій підставі Вам запропоновано тимчасовий договір, або якими саме ознаками строковості керувався роботодавець, коли запропонував на певний строк (рік), а не працевлаштування або переведення без визначення строку?


На даний момент, поки Ви маєте час, Вам необхідно з усіх зазначених Вами питань зібрати та/або отримати офіційну інформацію (підтвердження) того, що відбувається на Вашому підприємстві відносно кадрових змін, а також відносно Вас та Вашої посади безпосередньо.


За наявності офіційної інформації буде можливим надати більш якісну, практичну та послідовну консультацію, що робити і як робити, щоб зберегти за собою робоче місце, або отримати всі гарантії, які передбачає закон.


Щоб Вам не казали і пропонували, просіть офіційний документ та відразу звертайтесь до фахівця за порадою. Так Ви будете дійсно під захистом і розумінням того, що відбувається насправді.


---------------------


На всяк випадок, для ознайомлення, наведу роз’яснення Верховного Суду України та норми з Кодексу законів про працю України, які стосуються, або пов’язанні з питаннями, що Вас цікавить. Можливо стане в нагоді.


Із роз’яснення Верховного Суду України надані в Постанові № 6 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 щодо звільнення, скорочення та відповідних гарантій, зокрема, в пунктах 9 та 19.


(п.9) При розгляді справ про звільнення за п.2 ст.36 КЗпП судам слід враховувати, що звільнення з цих підстав вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад три роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов'язковим працевлаштуванням (ч.3 ст.184 КЗпП). Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж  або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).


Передбачені ч.3 ст.184 КЗпП гарантії поширюються і на випадки звільнення у зв'язку з закінченням  строку договору зазначених працівників, коли вони були прийняті на сезонні роботи.


Оскільки згідно з ч.2 ст.23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів  працівника  (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.


(п.19) Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.


У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство  або  підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. ( Абзац другий пункту 19 в редакції Постанови Верховного Суду України N 18 ( v0018700-95 ) від 26.10.95 )


При ліквідації підприємства (установи,  організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві,  якщо він не був переведений туди в установленому порядку.


Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).


Стосовно до правил п.1 ст.40 КЗпП може бути розірвано трудовий договір при відмові працівника укласти договір про повну матеріальну відповідальність з поважних причин (або коли раніше виконання обов'язків за трудовим договором не вимагало  укладення договору про повну матеріальну відповідальність), а також з особою, що приймалась для заміщення відсутнього працівника, але пропрацювала більше чотирьох місяців, при поверненні цього працівника на роботу, якщо відсутня можливість переведення з її згоди на іншу роботу.


В усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності. При недодержанні строку попередження  працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з  інших підстав,  суд  змінює  дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.


---------------------


Із Кодексу законів про працю України


Відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема,


змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;


При цьому, звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.


Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.


Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.


Відповідно до положень статті 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.


При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:


1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;


2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;


3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;


4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;


5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;


6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;


7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;


8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;


9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.


10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.


Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.


Відповідно до положень статті 42-1 Кодексу законів про працю України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.


Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.


Умови відновлення соціально-побутових пільг, які працівники мали до вивільнення, визначаються колективним договором.


Відповідно до положень статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.


При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.


Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.


Згідно до статті 74 Кодексу законів про працю України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.


Відповідно до частини третьої статті 121 Кодексу законів про працю України, за відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).


Згідно до частин першої та другої статті 43 Кодексу законів про працю України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.


У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.


---------------------


Всього Вам доброго!


В разі необхідності звертайтесь.



З повагою,


Клименок Інна Олександрівна


e-mail: klimenok.inna@cmail.com

Якщо подобається, тисни кнопку
Не знайшли відповіді на своє запитання? Тоді поставте платне або безкоштовне запитання
Підписуйтесь на B2BConsult.ua в соціальних мережах!
І будьте в курсі правових, податкових, фінансових новин України, а також нашого сервісу!

Підписатися в Facebook

Підписатися в Instagram

Підписатися в Telegram