Обов’язкова частка у спадщині: кому належить і як оформити

Кожна особа-заповідач має право розпоряджатися власним майном на власний розсуд. При цьому варто пам’ятати, що українське законодавство встановлює певні межі свободи заповіту. В стаття 1241 Цивільного кодексу України позначено, що певні особи мають гарантоване право на частину спадщини, так звану обов’язкову частку, — навіть якщо про них не згадано в заповіті. В статті розберемо, хто може претендувати обов’язкову частку, які документи необхідні, та що варто врахувати під час оформлення.

Що таке обов’язкова частка у спадщині

Обов’язкова частка — це гарантована законодавством України частина спадщини, яка належить окремим категоріям родичів. Механізм надання частини спадку працює лише у випадку, коли спадкодавець залишив заповіт. При відсутності заповіту майно розподіляють за законом і поняття обов’язкової частки не використовують.

Право на обов’язкову частку мають такі категорії осіб:

• малолітні та неповнолітні діти спадкодавця (в тому числі народжені поза шлюбом, в іншому шлюбі);
• повнолітні діти, які визнані непрацездатними;
• непрацездатні батьки;
• непрацездатна вдова або вдівець.

Кожен із перелічених осіб має право на половину частки, яку отримав би у разі спадкування без заповіту. Перелік спадкоємців, що мають право на обов’язкову частку, визначають в день відкриття спадщини. Право на обов'язкову частку у спадщині індивідуальне та не переходить у спадковому порядку.

До непрацездатних осіб, що мають право претендувати на обов’язкову частку спадщини належать:

• особи, які досягли пенсійного віку;
• люди з інвалідністю (І, ІІ або ІІІ група);
• діти з інвалідністю;
• особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, навіть якщо така пенсія ще не призначена.

При оформлені спадщини, важливо мати документи, що посвідчують статус особи-спадкоємця.

Що потрібно для отримання обов’язкової частки спадщини

Право на отримання обов’язкової частки в спадщині індивідуальне та не має залежності від заперечень чи згоди інших спадкоємців. Також на отримання не впливає місце проживання спадкоємця. Кроки, які потрібні для отримання обов’язкової частки:

• звернення до нотаріуса;
• подання заяви про прийняття спадщини.

Варто зазначити — якщо особа не бажає отримувати спадщину, їй також слід подати заяву, але вже про відмову.

Важливо: особи, які не мають повної цивільної дієздатності, вважаються такими, що прийняли спадщину автоматично, якщо тільки не було подано заяву про відмову.

При розрахунку обов’язкової частки враховують все майно спадкодавця, незалежно від того, чи згадується воно в заповіті. Це може бути заповідане і не заповідане майно, цінні речі та речі домашнього вжитку (меблі, побутова техніка, посуд тощо).

Після встановлення кола спадкоємців та визначення прав, нотаріус займається оформленням наступних документів:

• свідоцтва про право на спадщину за законом — для тих, хто отримує обов’язкову частку;
• свідоцтва за заповітом — для інших спадкоємців.

Позбавити спадкоємця обов’язкової частки повністю не можна. Однак суд може зменшити її розмір, в окремих випадках:

• відсутність належних стосунків між спадкодавцем і спадкоємцем;
• інші обставини, які суд визнає істотними (наприклад, тривале ухилення від сімейних обов’язків).

Право на обов’язкову частку у спадщині є важливою гарантією для тих, хто з об’єктивних причин може залишитися без підтримки після втрати близької людини. Якщо ви належите до кола таких осіб — не зволікайте з оформленням документів. У складних випадках радимо звернутися до нотаріуса або юриста за консультацією, щоб не втратити спадкове право.